Святий Феодорит був пресвітером і посудохранителем соборної церкви в Антіохії. Ця церква була побудована і щедро прикрашена імператором, святим рівноапостольним Костянтином Великим (306 - 337; пам'ять 21 травня), і його сином Констанцієм і називалася в народі "Золотою церквою". Зайнявши престол після смерті імператора Констанція (337 - 361), Юліан Відступник (361 - 363) вирішив відновити язичництво по всій Римській імперії. Імператор призначив свого дядька, теж Юліана, правителем Антіохії. Він наказав йому закривати християнські храми, а цінності, які вилучалися з них передавати в імператорську скарбницю. Бажаючи догодити імператорові, правитель, теж відступив від християнської віри, з ревністю взявся за нечестиву справу. Прибувши в Антіохію з сановником Феліксом, він наказав укласти пресвітера Феодорита під варту, а сам приступив до грабунку, осквернивши вівтар і святий престол. Один з присутніх, Евзой, пробував присоромити безбожника, але був за це побитий. Юліан звинуватив святого Феодорита в приховуванні церковних цінностей, але чесний посудохранитель спростував звинувачення і відкрито викрив Юліана у відступництві.

Незважаючи на звірячі тортури, святий мученик до кінця захищав віру в Христа Спасителя, а Юліану і імператору передбачив швидку смерть за святотатство.

Воїни, що мучили вірного пресвітера, уражені його твердістю і терпінням і укріплені силою Слова Божого, навернулися до віри Христової, за що були потоплені в морі.

Сам святий сповідник був обезголовлений. Наруга і блюзнірство над святинями не залишилося безкарним – пророкування святого Феодорита незабаром збулося: правитель Юліан в муках помер від важкої хвороби, а імператор Юліан загинув у поході проти персів.