Преподобний Іван Зедазнійській і 12 його учнів: Авів, єпископ Некреський, Антоній Марткобський, Давид Гареджийський, Зенон Ікалтський, Тадей Степанцміндський, Ісі, єпископ Цилканський, Йосип, єпископ Алавердський, Ісидор Самтавійський, Михайло Улумбійський, Пірр Бретський, Стефан Хірський, Шио Мгвимський – святі сірійські (каппадокійські) подвижники, засновники грузинського чернецтва, що прийшли в Грузію з Каппадокії в середині VI століття. Тринадцять святих каппадокійських отців ймовірно були грузинами, які отримали духовну освіту в знаменитій Лаврі святого Симеона Стовпника і в інших монастирях Сирії та Месопотамії, з метою повернутися на батьківщину і сприяти її християнському освіті.

Святий Іван Зедазнійський, глава цих подвижників, отримав духовну освіту в Антіохії. Про місце його народження і про батьків відомостей не збереглося. В молоді роки він прийняв чернецтво і поринув у відокремлене аскетичне життя, стяжав згодом дивну лагідність, смиренність і дар чудотворення. Слава про духовні подвиги привернула до нього безліч учнів, з числа яких святий Іван Зедазнійський обрав за жеребом 12 чоловік і, виконуючи наказ Божої Матері, відправився з ними до Грузії. По дорозі вони отримали благословення від святого Симеона Стовпника Молодшого (+ 596), а в Мцхеті, древній столиці Грузії, перейшовши "немокрими ногами" річку Куру, були радісно зустрінуті народом, царем Парсманом (542 - 557) і Католикосом-Архієпископом Евлавієм (552 - 560). Літописці оповідають, що святі отці каппадокійські звернулися до зустрічаючих їх на грузинській мові, а увійшовши в соборний храм Светіцховелі і впавши ниць перед Животворящим стовпом, славили і дякували Богові. З благословення Католикоса Евлавія святий Іван разом з учнями оселився на горі Зедазені (звідси назва святого Івана - Зедазнійській), де колись було язичницьке капище і височів ідол. Подвижники жили в куренях, харчувалися травами і корінням, постійно перебуваючи в молитві і духовних роздумах. До них притікало безліч хворих, які отримували зцілення за їх молитовне заступництво.

Преподобний Авив Некреський

преподобний Ісе Цилканський

Після обрання святих Авіва і Ісе єпископами, святому Івану явилася уві сні Божа Матір і повеліла йому послати своїх учнів по різних місцях Грузії для проповіді Слова Божого і пастирського повчання. Вислухавши повчання святого Івана, одні учні вирушили до Кахетії (Зенон, а згодом - Стефан), інші в Карталинію (Пірр, Михайло, Тадей і Ісидор).

"Всі вони ... навчали народ, наставляли його у вірі, знищували морок марновірства і винищували ще збережене в гірських тіснинах ідолослужіння і капища, замість чого споруджували святий хрест і святі храми, будував в народі громадянськість ..."

Святий Зенон, "стовп солодкого послуху", завершивши проповідь в горах верхній Кахетії, заснував монастир в Ікалто, де і був, після великих подвигів, похований в соборному храмі на честь Нерукотворного образу Спаса.

Святий Тадей (по-грузинськи Таті) спочатку залишився в Мцхеті, влаштувавши по велінню святого Івана монастир біля підніжжя гори Зедазені для учнів, які приходили до вчителя. Після смерті святого Івана, святий Тадей проповідував в Карталиниї, де заснував багато церков, у тому числі храм на честь святого первомученика Стефана в місті Урбнісі. Згодом він оселився в печері на горі Цлеві поблизу міста Каспі, на вершині якої також заснував храм на честь святого первомученика Стефана. У цій печері біля основи храму були поховані мощі святого Тадея, "образа чистої правди і віри".

Святий Ісидор, "вертоград чесноти", після довгих апостольських подвигів влаштував монастир в Самтавісі на честь Нерукотворного образу Спаса, де і спочивають його святі мощі.

Святий Михайло багато потрудився в утвердженні християнства в горах верхної Карталиниї та Осетії. Поблизу містечка Улумбі він заснував велику обитель. У соборному храмі цієї обителі, наверненої в XIX столітті в парафіяльну церкву, спочивають його святі мощі.

Святий Пірр, "Божественний образ плачу", заснував обитель на лівому березі річки Дванісцхалі, поблизу містечка Брет. В храмі обителі були покладені його чесні мощі.

Святий Стефан, "вінчаний силою і веденням", після довгих апостольських праць в нижній Кахетії, заснував обитель поблизу містечка Хірсі. Він був похований в соборному храмі на честь святого первомученика Стефана, з лівого боку вівтаря біля жертовника.

Розіславши своїх учнів, святий Іван Зедазнійський залишив при собі диякона Іллю і заглибився в молитовні подвиги.

Святий Іван зумів протистояти підступам злих духів, яких вигнав Іменем Христа з меж Мцхета. По молитві святого Івана на горі Заден заструїлося джерело цілющої води. Отримавши одкровення про свою смерть, преподобний Іван закликав до себе учнів - святого диякона Іллю і святого Тадея Степанцміндського, яким заповів поховати його в тісній печері на горі, на місці його подвигів. Причастившись Святих Тайн, преподобний Іван побачив небо відкрите і воїнство безтілесних Сил Небесних з безліччю святих. У духовному захопленні він віддав свою праведну душу Господу. Кончина святого Івана послідувала між 557 і 560 роками, при Католикосі Макарію (553 - 569). Учні його, забувши заповіт преподобного, у супроводі сонму духовенства перенесли тіло святого в монастир біля підніжжя гори Заден і поклали його в особливому склепі.

Але земля навколо завагалася і струсіння її не припинялися до тих пір, поки тіло святого Івана не було покладене в печері на вершині гори, як заповідав преподобний. У Х столітті при Католікосі - архієпископі Клименті (908 - 923) на південній стороні цієї печери була побудована церква на честь Івана Хрестителя, так що святі мощі Івана Зедазнійського опинилися в її приділі, біля жертовника. Вони були прославлені багатьма знаменнями милості Господньої.