Святитель Олексій, митрополит Київський і всієї Руси, чудотворець (у миру Єльовферій) народився в 1292 році (за іншими даними, 1304) в Москві в сім'ї боярина Феодора Бяконта, вихідця з Чернігівського князівства.

Господь рано відкрив майбутньому святителеві його високе призначення. На дванадцятому році життя Єльовферій розкинув мережі для лову птахів, непомітно для самого себе задрімав і раптом виразно почув голос: "Олексію! Чому марно трудишся? Ти ловитимеш людей". З цього дня підліток став усамітнюватися, часто відвідувати церкву і в п'ятнадцять років зважився стати ченцем. У 1320 році він вступив в Московського Богоявленського монастиря, де провів більше двадцяти років в строгих чернечих подвигах. Керівниками його і друзями були чудові подвижники цієї обителі - старець Геронтій і Стефан, брат преподобного Сергія Радонежського. Потім митрополит Феогност повелів майбутньому святителеві залишити монастир і завідувати судовими справами Церкви. Цю посаду святий обіймав 12 років із званням митрополичого намісника. В кінці 1350 року владика Феогност посвятив Алексія в єпископа Володимирського, а по смерті митрополита він став його наступником в 1354 році.

Святитель Олексій, Митрополит Київський, Московський і всієї Русі, чудотворець

У той час Руська Церква була шматована великими небудовами і розбратами, зокрема із-за претензій митрополита Литви і Волині Романа. У 1356 році, щоб покласти край смуті і тривогам, святитель відправився до Константинополя до Вселенського Патріарха. Патріарх Каліст дав Олексієві право вважатися архієпископом Києва і великої Русі з титулом "всечесного митрополита і екзарха". По дорозі назад під час бурі на морі кораблю загрожувала загибель. Олексій молився і дав обітницю побудувати храм святому того дня, в який корабель пристане до берега. Буря утихомирилась, корабель пристав 16 серпня. Захоплено зустріла святителя Москва.

Не дивлячись на всю смуту, святитель Олексій всіляко піклувався про свою паству - ставив єпископів, влаштовував спільножитні монастирі (за зразком Троїцького, заснованого Преподобним Сергієм), налагоджував відносини з ординськими ханами. Не раз святому і самому доводилося подорожувати до Золотої Орди. У 1357 році хан зажадав у великого князя, щоб святитель прибув до нього і зцілив сліпу Тайдулу - його дружину. "Прохання і справа перевищує міру сил моїх, - сказав святий Олексій, - але я вірю Тому, Який дав прозріти сліпому, - не зневажить Він молитви віри". І дійсно, по його молитві, окроплена святою водою, дружина хана зцілилася.

Святитель Олексій, Митрополит Київський, Московський і всієї Русі, чудотворець

Коли помер великий князь Іван, святитель узяв під свою опіку малолітнього його сина Димитрія (майбутнього Донського). Багато довелося святому владиці потрудитися, щоб примиряти і упокорювати норовистих князів, що не бажали визнавати владу Москви. Разом з тим не залишав митрополит і праць по облаштуванню нових обителей. Ним засновані в 1361 році Спаса Нерукотворного Образу монастир на Яузе в Москві (Андроників, по імені учня преподобного Сергія, першого ігумена монастиря) за обітницею, яку він дав, коли корабель під час його поїздки до Константинополя терпів лихо; Чудів - в Московському Кремлі, відновлено і дві стародавні обителі - Благовіщенська в Нижньому Новгороді і Констянтино-Єленинська у Володимирі. У 1361 році також була побудована жіноча спільножтна обитель його імені (Олексіївська).

Святитель Олексій дожив до глибокої старості - 78 років, пробувши на митрополичій кафедрі 24 роки. Спочив він 12 лютого 1378 року і похоронений згідно заповіту в Чудовому монастирі. Мощі його були знайдені через 50 років дивовижним чином, після чого стали шанувати пам'ять великого святителя і молитвеника за Руську землю.