Святий благовірний князь Довмонт (Домант) Псковський, князь Нальшінайський (Нальшанський), був родом з Литви, спочатку ревно сповідував язичництво. У 1265 році, рятуючись від міжусобиць литовських князів, був змушений тікати з Литви та з 300 литовських сімей прийшов до Пскова. Псковська земля стала його другою батьківщиною. Тут, за висловом літописця, "дихнула на нього благодать Божа", коли з усією своєю свитою він прийняв святе Хрещення з ім'ям Тимофій і сподобився великих дарів від Господа. Уже через рік за доблесть і істинно християнські чесноти псковичі обрали його своїм князем. Протягом 33 років він керував містом і був єдиним князем за всю історію Пскова, який зумів так довго прожити в мирі та злагоді з псковським вічем. Він був справедливий і строго стежив за правосуддям інших, щедро творив милостиню, приймаючи жебраків і подорожніх, благоговійно шанував церковні свята, протегував храмам і монастирям і сам заснував обитель на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Через шлюб з дочкою великого князя Димитрія, онукою святого благовірного князя Олександра Невського (пам'ять 23 листопада і 30 серпня), він поріднився з руським великокнязівським родом. Князь Довмонт, як і святий Олександр Невський, був славним захисником Руської землі. Основна заслуга благовірного князя Довмонта як полководця і державного діяча полягає в тому, що протягом багатьох років він надійно захищав північно-західний кордон Руської держави від ворожих нападів.

У 1268 році князь Довмонт був одним з героїв історичної битви при Раковорі, де руська рать здобула перемогу над данськими і німецькими військами. Перед кожною битвою святий Довмонт приходив до храму, покладав свій меч до підніжжя святого престолу і брав благословення духівника, який підперізував йому меч.

Святий Довмонт зробив Псковську фортецю неприступною. В пам'ять про славного захисника міста кам'яна оборонна стіна, зведена святим князем поряд з Кромом у кінці XIII століття, була названа Довмонтовою, а територія, огороджена стіною, до цих пір називається Довмонтовим містом. У святого захисника "Дому Пресвятої Трійці" був ще один благочестивий звичай: в подяку Господу, Іменем Якого він здобував перемоги, не знаючи поразок, благовірний князь Довмонт поруч з Кремлем зводив храми на честь того святого, в день пам'яті якого здобував перемогу. Ставили там храми з особливими обітницями і інші жителі Пскова. Невелика територія нинішнього Довмонтового міста була суцільно покрита храмами. (Перший храм на честь святого Довмонта-Тимофія був побудований в Довмонтовому місті в 1574 році.)

Свою останню перемогу доблесний князь-воїн здобув 5 березня 1299 року на березі річки Великої, де він з малою дружиною розбив велике німецьке військо. Лівонські лицарі несподівано напали на посад біля Пскова, захопили приміські Снетногорський і Мирожський монастирі і спалили їх, жорстоко розправившись з насельниками. Вони вбили засновника Снетногорського монастиря преподобного Іоасафа з 17 ченцями і преподобного Василія, ігумена Мирожського (пам'ять 4 березня). Святий князь Довмонт, не чекаючи, поки збереться велике псковське військо, вийшов назустріч ворогові з дружиною і вигнав святотатців за межі Руської землі.

Через декілька місяців святий благовірний князь Довмонт-Тимофій помер і був похований в Троїцькому соборі Пскова.

Незабаром після смерті князя почалося шанування його як святого покровителя перед Богом, який молитовно охороняє Руську землю від ворогів і лиха. Не раз і по смерті захищав Псков святий князь. Так, в 1480 році, коли більше ста тисяч німців обложили місто, він явився у сні одному городянину і сказав: "Візьміть вбрання (покрив) гробу мого, обнесіть його три рази навколо міста з хрестами і не бійтеся". Псковичі виконали його вказівку, і німці відступили від міста. Після цього чудесного порятунку від ворогів святому князю була складена служба. Поруч з мощами благовірного князя в Троїцькому соборі висів його бойовий меч (в даний час меч зберігається в Псковському історико-художньому і архітектурному музеї-заповіднику), який вручався в храмі Святої Трійці псковським князям при зведенні на престол.

Святий благовірний князь Довмонт-Тимофій та його дружина, в схимі преподобна Марфа (+ 1300; пам'ять 8 листопада) удостоїлися особливої почесті бути зображеними на чудотворній Мирожській іконі Божої Матері (святкування 24 вересня). При явленні Божої Матері старцю Дорофею під час облоги Пскова поляками 27 серпня 1581 року святий благовірний князь Довмонт-Тимофій був серед обранців Божих, які супроводжували Небесну Заступницю Пскова (відомості про Псково-Покровську ікону поміщені 1/14 жовтня).

Мощі святого благовірного князя Довмонта-Тимофія покояться в Псковському кафедральному соборі Живоначальної Трійці.

Святі князі Псковські Всеволод і Довмонт не раз допомагали руським воїнам в захисті західних меж Вітчизни. Але настав час і, з тієї ж священною непохитністю, послані Взбранною Воєводою небесного воїнства, встали вони на захист наших східних рубежів.

У 1640 році великий народний рух на Схід - "зустрічі сонця" - завершилося виходом руських землепрохідців до гирла Амура і Тихого океану. Русь в тих краях зіткнулася з язичницьким Китаєм. Оплотом Православ'я стала руська фортеця Албазин, прославлена чудотворною Албазинською іконою Божої Матері (святкується 9 березня) і героїчною "Албазинською обороною" (1685 - 1686).

... Влітку 1679 року, в Петрівський піст, загін козаків на чолі з Гаврилом Фроловим вирушив з Албазина на розвідку в долину річки Зеї. Три роки несли козаки дозорну службу на Зеї, об'їжджали навколишні селища, приводили в руське підданство тунгуське населення, засновували зимарки і остроги. Одного разу козачий роз'їзд зустрів в горах двох вершників на білих конях, закутих у броню, озброєних луками й мечами. Це були святий Всеволод і святий Довмонт. Вступивши в розмову з козаками і дізнавшись, що вони з Албазина, святі князі-воїни передрекли вторгнення китайських військ на Амур, яке послідувало незабаром, важку оборону і кінцеве торжество руської зброї. "І знову прийдуть китайці, будуть напади і бої великі, і ми в тих боях будемо в допомозі руським людям. А граду китайці не візьмуть".

Кілька разів в 1684 - 1686 роках китайські полчища підступали до Албазину, але граду не захопили. Чудовою допомогою Албазинської ікони Божої Матері і святих князів Всеволода і Довмонта Псковських ворожий натиск безсило розбився об далекосхідну православну твердиню.

"Повість про чудес святих благовірних великих князів Всеволода і Довмонта" була записана Гаврилом Фроловим в Якутську 23 жовтня 1689 року. Обітування святих друзів Божих не мають терміну давності. Приходять нові покоління, змінюється обличчя землі, але незмінно в священну варту біля кордонів Вітчизни встають руські воїни-захисники - святі Всеволод і Довмонт.