В кінці першого тисячоліття християнської ери Свята Афонська Гора, що лежить на кордоні грецького і слов'янського світу, наповнилася видатними подвижниками благочестя. За Промислом Божим чернеча життя на Афоні особливо процвела тоді, коли наверненим слов'янським племенам потрібно було освічуватися високими прикладами чернечого діяння. Свята Гора стала притулком і розсадником чернечого життя не тільки для греків, але і для слов'ян.

 У передмові до Афонського Патерика (Життєписи святих на Святій Афонській Горі просіяли), написаному в 1896 році на Афоні в Руському монастирі, показана важлива роль Афону і афонських святих в православ'ї, а також історія створення Афонського Патерика:

 «Всьому християнському світу відомо, що свята Афонська Гора знаходиться під особливим заступництвом Пресвятої Владичиці Діви Богородиці і що це місце наречено Її жеребом, як жереб Її євангельського слова. Істину цю завжди визнавали православні, але її визнають не тільки православні, а й іновірні, і навіть невірні. І незліченні досліди доводили і доводять Богоматірню любов і ніжний промисел про всіх, хто присвятили себе на Афоні працям подвижницького життя. Всі також знають, що за Її державною волею це місце залишається і залишиться, як кажуть місцеві перекази, до кінця світу винятковим жеребом чоловічого чернецтва. З давніх часів Афон і за законами царів земних, володарюючих в православній Греції до її падіння, приречений виключно перебуванню на ньому пустельників. Навіть і після розгрому Сходу від нечестивих синів Агар, Свята Гора грізними їх повелителями залишена в колишніх її правах. І з тих пір аж досі, по всі дні перебування Сходу під нищівним ярмом магометанства, вона залишається власністю чернецтва і є як би окремий чернечий світ зі своїми законоположеннями у ставленні до морального і зовнішнього його життя, посеред панівного бузувірського деспотизму пошановувачів неправдивого пророка магометанської влади, не торкаючись прав і переваг Святої Гори, обтяжували і обтяжують її обителі тільки податками. Таким чином, Свята Гора, перебуваючи предметом материнської дбайливості Приснодіви, як Її спадщина, і за людськими законами – надбання чернече, була в усі часи оплотом, притулком і світочем православ'я, вертоградом, розсадником, осередком православного чернецтва, училищем подвижництва. І ця-то настільки знаменита Гора майже по сю пору не мала окремої, повної про себе історії; скажімо більше - учені не тільки не написали про неї історії, але навіть не погодилися ще між собою про початок поселення на ній ченців. Блаженної пам'яті славний і вчений святогорець Никодим, грек, врешті виданого ним Номоканона (вид. в лист, в Лейпцігу, 1800 року, стор. 549), зробив про Святу Гору кілька зауважень, але як це тільки зауваження, оскільки вони мало пояснюють побут Гори. За його дослідженням, Афон вже 15 майже століть продовжує бути особливим місцем, присвяченим виключно завдяки Богові і служить училищем благочестя і чесноти з тих часів, коли християнська віра стала на земній кулі панівною. Навпаки, інший учень Святої Гори, епітроп Філофея, Феодорит, у своїх записках про Афон, написаних близько в двадцятих роках нашого століття, грунтуючись на житії преподобного Євфимія (який жив у дев'ятому столітті), бачить на Святій Горі до дев'ятого століття досконалу пустелю. З наших співвітчизників, які писали про Схід, знаменитий паломник Барський, висловивши досить багато подробиць про Афон, нічого не написав певного про початковий його побут. Блаженної пам'яті святогорець у своїх листах про святу Афонську Гору, зробивши про неї кілька зауважень, обіцяв скласти згодом повну історію Афону, але обіцянки свої забрав з собою в труну. А.П., в передмові до свого вказівника афонських актів, міг тільки сказати, що ділові сувої афонські вціліли з десятого століття, інші з учених росіян, що відвідали Афонську Гору, грунтуючись теж на житії преподобного Євфимія і погоджуючись з рукописом згаданого Феодорита, до дев'ятого століття бачать на Афоні теж пустелю. Вони кажуть, що святий Євфимій, прийшовши з Олімпу на Афонську Гору, знайшов у ній одного тільки подвижника, ім'ям Йосипа. Один афонський любитель «поминати дні стародавні» (Пс. 142, 5), Яків, не погоджуючись з рукописом Феодорита, робить на житіє святого Євфимія кілька зауважень, що спростовують думки цього вченого і доводять існування насельників на Афоні ще перш святого Євфимія, отже до дев'ятого століття. Але так як і без цих зауважень з житія святого Євфимія ясно видно, що під час цього преподобного Афонська Гора не була пустелею і що трудився в ній не один тільки Йосип, то ми для стислості при викладі життєпису преподобного Євфимія (див. його житіє) опустили зауваження Якова. Крім цих зауважень, в записках Якова ми бачили натяки, що згадують про ктиторство на Афоні рівноапостольного Костянтина і свідчать про існування тут чернецтва навіть під час Феодосія Великого. В Neon leimonarion зустрілося нам житіє преподобних Варнави, Софронія і Христофора (пам'ять їх за грецьким синаксарем 17 серпня). З них Варнава і Софроній, які померли на початку п'ятого століття, при відвідуванні різних святих місць були і на Афонській Горі, бачили в ній монастир Ватопедський та інші обителі. Це-то вищевикладена несхожість думок вчених щодо Святої Гори і спонукала нас усіма способами переконувати покійного Якова або будь-якого з учених цього часу тутешніх греків, щоб вони зайнялися складанням повної, грунтовної історії Афону і таким чином залишили повну по собі пам'ять, а не як інші переселялися в життя майбутнє, зробивши лише кілька зауважень про Святу Гору. Проте останнім часом з'явилося в грецькій та іноземній літературі чимало творів, що відносяться до історії Святої Гори. Також і в російській літературі є чимало творів, що стосуються історії Святої Гори. Можна б навіть сказати, що і Свята Гора дочекалася нарешті своєї спеціальної історії, якби твір преосвященного Порфирія виявився цілком задовільним. Працьовитий і багатоплідний автор «Християнського Сходу» - (покійний уже нині) єпископ Порфирій (Успенський) зробив вдячну працю написати таку історію Святої Гори в повчання всім шанувальникам Афону. Єпископ Порфирій вмів зібрати і вивіз зі Сходу, і зокрема зі Святої Гори, багато історичного матеріалу, частиною вміщеного у виданих ним творах, а частиною, яка ще чекає ще появи у світ. За оприлюднений ним сирий історичний матеріал наука буде йому завжди вдячна. Але в той же час треба з жалем сказати, що і вказівки покійного автора, а також і пропоновані ним історичні висновки, що робляться нібито на підставі безперечних фактів, часто страждають неточністю і, відрізняючись великою оригінальністю, часто мають під собою не факти, а тільки багату фантазію автора, чому і не можуть бути визнані досить близькими до істини. Неточність ця невигідно рекомендує твори покійного єпископа. «Старожитності, - за висловом пріснопам'ятного Московського святителя Філарета, - люблять свідоцтва, а не здогадливі висновки».

Пресвята Богородиця – ігуменя Святої Гори.

Єпископ Порфирій († 1886 р.), почавши своє видання «Історії Афону» ще в 1877 році, довів її при житті тільки до тринадцятого століття; залишався не оприлюдненим найцікавіший матеріал, що відноситься до історії «чернечого» Афону. Цій своїй праці сам покійний автор надавав дуже важливого значення, тому заповідав Імператорській Академії наук ретельно видати після смерті приготовлені ним самим твори. Таким чином, в 1892 році Академія наук випустила в чудовому виданні цю посмертну працю покійного преосвященного Порфирія: закінчення «Історії Афону». Однак очікування і надії як наші, так і всіх, хто цікавиться історією Святої Гори, далеко не були задоволені цим закінченням. Ймовірно, і роки, і здоров'я покійного працьовитого автора, а, можливо, навіть і брак матеріалів, не дозволили належним чином опрацювати запропоновану самому собі, варто зазначити, вдячну тему. Так що і знову Афону доводиться чекати ще своєї історії. А надрукована єпископом Порфирієм «афонська енциклопедія», як називають деякі вчені твори єпископа Порфирія про Афоні, слугуватиме підготовчою роботою, збірником матеріалів.

Не маючи про себе цілком задовільної історії, Афон не має і зборів життєписів, в яких зображувалося б житіє святих отців, які просіяли в ньому, принаймні більш відомих; по цю пору ніхто ще не зайнявся цією справою і не потрудився скласти патерик, подібний до нашого Печерського. З наших співвітчизників брався було за це покійний святогорець, але підприємство його зійшло з ним в могилу. Втім, обіцянки його відносно афонського патерика частково виправдалися і самою справою: з експонованих тепер нами читаючої публіки житій деякі належать дійсно його перу. Хоча ці праці залишені нам без остаточної обробки, проте думка і початок всякого справи цінується високо. Мало того, що на Святій Горі немає зборів цих сельних кринів, в різні часи процвітаючих на пустельних висотах захмарного Афону, а тепер пахучих в оселях Отця Небесного, Свята Гора убога і історичними записками про них. Навіть і в безцінних для Церкви Мінеях святителя Ростовського, святого Димитрія, ми бачимо тільки трьох насельників Афону: св. Афанасія, Петра і настільки славно і корисно попрацював для Церкви знаменитого Паламу. Тому багато потрібно було праці, щоб зібрати і ці мізерні крихти з багатого святогірського аскетичного вертограду. Де будемо шукати причину такого недоліку? Її можна, здається, вважати частково в простоті первинних насельників-ченців Святої Гори, які не звертали уваги на важливість та ціну пам'яті про своїх батьків-подвижників для подальших пологів і тому зберігали її більше в усних переказах, ніж в записках; частково – в особливому смиренні тутешніх святих подвижників, які, як і всі, що стали на справжню стезю подвижництва, не бажали і не бажають бути прославленими від людей (див. житіє Ніла Мироточивого); частково – в неодноразовому розоренні Святої Гори набігами варварів і латинян, коли бібліотеки монастирів доходили до такої розтрати, що рукописи і книги були разібрані не томами, а виносилися цілими стосами. Мир і спокій або перевороти держав впливають не тільки на політичне значення народів, а й на побут чернечий, тому долі Афону завжди більш-менш поєднані з долями Сходу, і особливо Константинополя. Є багато й інших причин такого важливого упущення. Але нам відомо, що Афон, з його аскетами, завжди милий і дорогий всякому християнському серцю. Тому, бажаючи познайомити своїх співвітчизників з уславленими святою Церквою подвижниками Афону, ми зважилися показати їм кілька цих кринів з небесного саду, що можуть благотворно облагоуханними в них. Кажемо: кілька, бо всі життєписи святих подвижників Афону помістили ми в своєму патерику, за те добре не ручаємося. Патерик цього, в перших його виданнях, ми викладали в хронологічному порядку, по століттях від Р.Х. І так як сумна для Церкви епоха взяття Константинополя агарянами сама собою розділяє весь собор описаних нами святих на два різко розрізняються періоди (що можна сказати не тільки про афонських, а й про всіх святих Церкви східної), з яких перший період можна і треба назвати преподобницьким, а другий – мученицьким, то це давало нам привід розділити свій патерик на дві частини, згідно з вказаними періодами. Тепер, однак, бажаючи дати книгу більш зручну для постійного читання, ми зважилися розподілити пам'яті святих не по століттях, а по днях і місяцях на цілий рік. А в кінці книги для любителів історії ми докладаємо «хронологічний покажчик» і абетковий (алфавітний) список імен святих нашого патерика. Відносно ж пам'яті святих, на Афонській Горі просіяли, треба зауважити, що, крім днів, позначуваних нами, або, що те ж, які святкуються всією православною Церквою, все афонські преподобні прославляються Святий Горою ще в 1-шу неділю після неділі всіх святих, а в 2-гу ж після неї Афонська Гора святкує всім новим мученикам. Святим, на Афоні просіявшим, є у нас окрема служба, складена блаженної пам'яті Никодимом і видрукувана в Ермополі (в 1847 році і потім в Афінах, в 1869 р.). Служба ця перекладена і на слов'янську мову і видрукувана в Будіна (в 1810 р., а потім у Царгороді, в 1862 р.). Є також окрема служба і святим новомученикам. І ця служба складена тим же Никодимом Святогорцем і поміщена у виданій їм книгу: «Neon Marturologion», або «Нове збори оповідань про мучеників» (видана у Венеції, в 1799 р., потім в Афінах, в 1856 р., див стр . 219-270). Служби ці знаходяться на Сході в загальноцерковному вжитку, так само як і житія, поміщені в нашому патерику. Майже всі вони офіційно схвалені Вселенською Константинопольською Церквою. До «Зібрання синаксарів», або коротких житій святих (Sunaxaristhz. Benetia. 1819 р.), перекладене на новогрецьку мову, виправлене і доповнене згаданим уже нами Святогорцем Никодимом, включені імена всіх колишніх відомих йому нових учнів. В грецьких Мінеях, виданих у 1842-43 роках в Константинополі, після ретельного розгляду особливою комісією і з благословення святійшого патріарха Германа і його синоду, також поставлені імена цих мучеників поряд з іменами давніх подвижників віри і благочестя.

 Немає сумніву, що зібрання ці не обіймають оповіді про всіх, які відобразили кров'ю істину своєї віри в ці тяжкі для Східної Церкви часи ярма агарянского, а й тих оповідей, які зберегла благочестива ревність боголюбивих мужів, досить для того, щоб свідчити про кріпость і силу благодатного життя в Церкві, стільки століть стомлених під ярмом іновірних і завжди представляє нових поборників віри, готових стояти за неї до крові. Спілкування Руської Церкви з Церквами Сходу, які становлять укупі з нею єдину, святу, соборну, апостольську Церкву, робить і нас причасниками слави мучеництва, якою прикрашаються ближні наші на Сході».

У самому Афонському Патерику, що складається з 113 глав, описано житія наступних святих угодників Божих (у календарному порядку святкування їх пам'яті):

4 січня - св. прмч. Онуфрія. Прмчч. Ватопедського – ігумена Євфимія і дванадцяти ченців. Св. Євстафія, архиєп. Сербського.

5 січня - прмч.Романа.

11 січня - прп. Феодосія, митроп. Трапезундського

13 січня - прп. Максима Кавсокалівіта.

14 січня - прп. Сави I-го, архиєп. Сербського.

16 січня - прп. Роміла, учня святого Григорія Синаїта.

21 січня - прп. Неофіта, Просмонарія Ватопедського. Прп. Максима Грека.

24 січня - прп. Діонісія, який трудився довгий час на святій горі Афонській і помер на Олімпі.

30 січня - мч.Феодора.

31 січня - прмч. Іллі Ардуніса.

1 лютого - прп. Василя, архиєп. Солунського.

8 лютого - прп. Сави II-го, архиєп. Сербського.

13 лютого - прп. Симеона Мироточивого, ктитора Хіландара.

16 лютого - прмч. Романа.

23 лютого - прп. Даміана Есфігменського. Прмч. Даміана.

1 березня - прп. Агапія.

5 березня - мч. Іоанна Болгаріна.

19 березня - прп. Інокентія Вологодського.

22 березня - нового прмч. Євфимія.

23 березня - прмч. Луки.

4 квітня - сщмч. Микити. Прп. Феони, митроп. Солунського.

6 квітня - прп. Григорія Синаїта. Прп. Григорія Візантійського.

7 квітня - прп. Ніла Сорського.

12 квітня - прп.Акакія Нового.

19 квітня - прп. Симеона Босого, Нового Чудотворця. Прмч. Агафангела Есфігменського.

1 травня - нового прмч.Акакія.

4 травня - прп.Никифора.

11 травня - прп. Никодима, архіеп.Сербського.

13 травня - прп. Іоанна Іверського. Прп. Євфимія нового (Іверського). Прп. Георгія Іверського. Прп. Гавриїла Іверського.

21 травня - прмч. Пахомія.

28 травня - прп. Іоанникія, архіеп.Сербского.

2 червня - новомуч. Костянтина.

11 червня - Пам'ять невідомого на ім'я ченця, удостоївся явища Архангела Гавриїла.

12 червня - прп. Петра. Прп. Арсенія Коневского.

14 червня - прп.Ніфонта.

15 червня - свт. Єфрема, патріарха Сербського.

18 червня - прп.Леонтія прозорливість.

20 червня - свт. Калліста I-го патріарха Константинопольського.

25 червня - прп.Діонісія, ктитора обителі на честь Хрестителя Іоанна, що на святій Горі Афонській. Прмч. Прокопія.

Перший тиждень по тижню всіх святих - прп. Феоліпта, єпископа Філадельфійського.

5 липня - прп.Афанасія. Прмч.Кіпріана Нового.

8 липня - прп. Феофіла Мироточивого.

10 липня - прп. Антонія Печерського.

11 липня - прп.Нікодіма. Прмч.Нікодіма. Прмч.Нектарія.

28 липня - прп. Павла Ксіропотамского.

4 серпня - сщмч. Косми рівноапостольного.

7 серпня - прп. Дометія Філофеевского.

11 серпня - прп. Нифонта II-го патріарха Константинопольського.

15 серпня - прп.Грасіма нового Ватопедського (Нотарас).

19 серпня - прп.Феофана.

30 серпня - Спільна пам'ять святих сербських святителів і вчителів.

13 вересня - прп.Іерофея.

14 вересня - прмч.Макарія.

16 вересня - прп.Кіпріана, митроп. Київського і всієї Росії.

20 вересня - прмч. Іларіона.

22 вересня - прп.Косми, самітника Зографское.

Пам'ять двадцяти шести святих прмчч. Зографское.

1 жовтня - прп. Іоанна Кукузеля. Прп. Григорія, доместика Великої церкви.

2 жовтня - мч.Георгія.

5 жовтня - Набуття святих мощей прп.Евдокіма Ватопедського.

6 жовтня - прмч.Макарія Нового.

7 жовтня - прп.Сергія Вологодського, або Нуромского.

11 жовтня - двадцяти шести святих прмчч. Зографское - ігумена Фоми і з ним 21 ченця і 4 мирян.

14 жовтня - прп.Евфімія, Нового Фессалонікійського.

20 жовтня - прп.Герасіма Нового. Нового прмч.Ігнатія.

21 жовтня - прп.Філофея.

26 жовтня - прмч.Іоасафа.

28 жовтня - прп.Афанасія I-го, патріарха Константинопольського.

30 жовтня - прмч.Тімофея Есфігменского.

1 листопада - прмч. Якова і двох учнів його, ієродиякона Якова та Діонісія монаха.

Прпп. Євфимія і Неофіта Дохіарському.

12 листопада - Прп.Ніла Мироточивого.

13 листопада - прмч.Дамаскіна.

14 листопада - прп. Григорія Палами, архиєп. солунського. Новомуч. Костянтина.

17 листопада - прп. Геннадія Ватопедського.

22 листопада - свт. Калліста II-го, патріарха Константинопольського.

5 грудня - Пам'ять святих прмчч. карейської. Прп.Нектарія, трудився в скиту карейської в келії Архангелів, іменованої Ягарі. Прп. Філофея карейської.

7 грудня - прп. Григорія, ктитора обителі Грігоріатской.

19 грудня - прп.Данііла, архиєп. сербського. Сщмч.Константіна Росіянина.

28 грудня - прп. Симона Мироточивого.

30 грудня - прмч. Гедеона.

 Цей список Афонських святих отців далеко не повний. У 2-й тиждень після П'ятидесятниці святкується пам'ять усіх преподобних і богоносних отців, у Святій Горі Афонській просіяли.