У часі царювання римського імператора Клавдія (41-54) в Рим з Антіохії прийшов святий апостол Петро і висвятив Антиохийця Аполлінарія, який прийшов з ним, в єпископа Равеннійского. Прийшовши в Равенну як мандрівник, святий Аполлінарій попросив притулку у місцевого жителя, воїна Іринея, і в бесіді з ним відкрив, хто він і з якою метою прийшов. У Іринея був сліпий син, якого святий Аполлінарій, звернувшись з молитвою до Господа, зцілив. Воїн Іриней і його сімейство першими в Равенні увірували в Христа. Святитель залишився жити в будинку Іринея і проповідував про Христа всім, що бажали слухати його слово. Одним з чудових зцілень, здійснених святим Аполлінарієм, було зцілення невиліковно хворої дружини равеннійського трибуна – Теклі.

Після того, як по молитві святого вона встала з ліжка абсолютно здоровою, увірувала у Христа не тільки вона, але й сам трибун. У будинку трибуна святий Аполлінарій влаштував невелику церкву, де здійснював Божественну літургію. Для новохрещених равеннійців Аполлінарій висвятив двох пресвітерів – Адерета і Калокіра, а також двох дияконів. Дванадцять років святий Аполлінарій благовістив в Равенні, і число християн невпинно збільшувалося. Язичницькі жерці поскаржилися на єпископа правителю Сатурнію. Святий Аполлінарій постав перед судом і був підданий жорстокому катуванню. Думаючи, що він помер, мучителі винесли його за місто, на берег моря і там кинули. Але святий був живий. Йому надала допомогу і дала притулок у своєму будинку одна благочестива вдова-християнка. У її будинку святої Аполлінарій перебував шість місяців і продовжував таємно проповідувати про Христа. Місцеперебування святого стало відомо, коли він зцілив від німоти знатного жителя міста – Воніфатія, на прохання дружини останнього, яка благала святого допомогти її чоловікові. Після цього чуда багато язичників навернулися до Христа, а святого Аполлінарія знову привели на суд і мучили, ставлячи босими ногами на жаровню. Другий раз його витягли за місто, але Господь знову зберіг йому життя.

Святий не припиняв проповіді до тих пір, поки його не вигнали з міста. Деякий час святий Аполлінарій знаходився в Італії, де як і раніше продовжував проповідувати Євангеліє. Равеннською Церквою керував в цей час пресвітер Калокір. Повернувшись в Равенну до своєї пастви, святий Аполлінарій знову був судимий і засуджений до вигнання. В тяжких оковах він був посаджений на корабель, що плив в Іллірик, по річці Дунай. Два воїна зобов'язані були доставити його на місце заслання. За своїм єпископом добровільно пішли у вигнання три клірики. По дорозі корабель зазнав аварії, всі потонули, врятувалися тільки святий Аполлінарій, клірики що супроводжували його і два воїни. Воїни, слухаючи святого Аполлінарія, увірували в Господа і прийняли Хрещення. Не знаходячи ніде притулку, подорожні прийшли в Місію, де святий Аполлінарій зцілив від прокази одного знатного жителя, за що отримав зі своїми супутниками притулок у його домі. У цій країні святий Аполлінарій також невтомно проповідував про Христа і багатьох язичників навернув до християнства, за що зазнав переслідувань з боку невірних. Вони без пощади били святого і, посадивши його на корабель, що плив в Італію, відправили назад. Після трирічної відсутності, святий Аполлінарій повернувся в Равенну і був з радістю прийнятий своєю паствою. Язичники ж, напавши на церкву, де святий здійснював Божественну літургію, розігнали молільників, а святого поволокли до ідольських жерців в капище Аполлона, де ідол впав, як тільки ввели святого, і розбився. Жерці привели святого Аполлінарія на суд до нового правителя області – Тавруса. Аполлінарій створив тут нове диво – зцілив сліпонародженого сина правителя. В подяку за зцілення сина Таврус постарався приховати святого Аполлінарія від розлюченого натовпу. Він відправив його в свій заміський маєток, де хрестилися син і дружина Тавруса, а сам він, боячись гніву імператора, не прийняв Хрещення, але ставився з вдячністю і любов'ю до свого благодійника. Чотири роки жив святий Аполлінарій в маєтку Тавруса і безперешкодно благовістив про Спасіння. Тим часом язичницькі жерці відправили донесення імператору Веспасіану з проханням засудити на смерть або вигнання християнського "волхва" Аполлінарія. Однак імператор відповів жерцям, що боги досить сильні, щоб помститися за себе, якщо вважають себе ображеними. Все ж лють язичників наздогнала святого Аполлінарія: вони наздогнали його, коли святий вийшов з міста, прямуючи до найближчого селища, і жорстоко побили його. Християни знайшли його, ледве живого, і принесли в селище, де він пролежав сім днів. Під час передсмертної своєї хвороби святитель не переставав повчати свою паству і передбачив, що після гонінь для християн настануть кращі часи, коли вони відкрито і вільно будуть сповідувати свою віру. Давши присутнім своє святительське благословення, священномученик Аполлінарій відійшов до Господа. Святий Аполлінарій святительствував у Равенні 28 років і помер у віці 75 років.