Блаженний Максим, Христа ради юродивий, жив у Москві. Про його батьків, час і місце народження нічого не відомо. Святий Максим обрав один з найважчих і тернистих шляхів до спасіння, добровільно, Христа ради, прийнявши на себе личину юродивого. Влітку і взимку Максим ходив майже зовсім голим, переносячи з молитвою і спеку, і холод. Він говорив: "Хоч люта зима, але солодкий рай". Русь дуже любила своїх юродивих, цінувала їх найглибше упокорювання, слухала їх мудрість, висловлену дохідливо і афористично народною мовою прислів'їв. І слухали юродивих всі: від великих князів до останнього бідняка.

Блаженний Максим жив у важкі для руського народу часи. Татарські набіги, посухи, епідемії розоряли і губили людей. Святий говорив знедоленим: "Не всі за шерстю, але і навпаки... За справу поб'ють, впокорсь, та ще нижче поклонись; не плач битий, плач небитий; перетерпимо, і ми людьми будемо; поволі і вологі дрова загоряються; за терпіння дасть Бог спасіння». Але не тільки слова розради говорив святий. Його гнівних викривань боялися сильні світу цього. Блаженний Максим говорив знатним да багатим: "Божниця домашня, а совість продажна; кожен хреститься, та не кожний молиться; Бог всяку неправду знайде. Ні Він тебе, ні ти Його не обдуриш".

Помер блаженний Максим 11/24 листопада 1434 року і був похований у церкві святих князів Бориса та Гліба. Біля мощей святого угодника Божого стали відбуватися чудесні зцілення. У 1547 році в окружній грамоті митрополита Макарія пропонувалося: "оспівувати і святкувати у Москві новому чудотворцеві Максиму, Христа ради юродивому". У тому ж році 13/26 серпня були знайдені нетлінними мощі блаженного Максима. Церква Бориса і Гліба, в огорожі якої був похований святий, згоріла в 1568 році. На її місці була побудована нова церква, яку освятили в ім'я святого Максима, Христа ради юродивого. У цьому храмі були покладені чесні мощі святого Максима.

У 1698 році за ревністю московських жителів Максима Верховітіна і Максима Шаровнікова старий Борисоглібський храм був розібраний; при цьому камінь, котрий відвалився від стіни відкрив великий скарб – цілющі мощі святого блаженного Максима. Вони були з честю перенесені в один з московських соборів, де і знаходилися весь час будівлі нового храму. Після закінчення будівництва він був освячений в ім'я блаженного Максима Московського з боковим вівтарем на честь преподобного Максима Сповідника. Близько сорока років зберігалися мощі блаженного в цьому храмі. У 1737 році сталася сильна пожежа, під час якої згорів храм в ім'я Максима Московського. Уцілілі частини мощей блаженного Максима були благоговійно зібрані і передані в Максимовський храм в 1768 році. Священикові цього храму Микиті Іванову було доручено виготовити кипарисовий ковчег, прикрашений сріблом, що ним і було виконано у 1770 році.

У «Повісті» про перенесення мощей блаженного Максима сказано: «Про святе ж житії його і чудеса його багато хто розповідає, і була не мала книга написана, однак не розумію чи то з церкви її викрали, чи попередні священики узяли переписувати і вона зникла».