Святитель Тихон Задонський

Святитель Тихон Задонський, єпископ Воронезький (в миру Тимофій), народився в 1724 році в селі Короцьке Новгородської єпархії в родині дяка Савелія Кирилова. (Нове прізвище – Соколов буле присвоєне йому пізніше начальством Новгородської семінарії). З раннього дитинства після смерті батька він жив у такій нужді, що мати ледве було не віддала його на виховання сусідові, ямщику, оскільки годувати родину було нічим. Харчуючись одним чорним хлібом і то дуже стримано, хлопчик наймався до багатих городників копати грядки.

Святитель Тихон Задонський

Тринадцятирічним підлітком він був відданий в духовне училище при Новгородському архієрейському управлінні, а в 1740 році прийнятий на відомче утримання у влаштовану в Новгороді семінарію. Юнак навчався відмінно і після закінчення семінарії в 1754 році був залишений у ній викладачем, спочатку грецької мови, потім риторики і філософії.

Святитель Тихон Задонський

У 1758 році він прийняв постриг з ім'ям Тихон. У тому ж році його призначили на посаду префекта семінарії. У 1759 році його перевели до Твері з возведенням у сан архімандрита Желтиківського монастиря. Потім визначили ректором Тверської семінарії і одночасно настоятелем Отрочського монастиря. 13 травня 1761 року він був хіротонісаний в єпископа Кексгольма і Ладоги (вікарія Новгородської єпархії). Посвячення було промислительно. Молодого архімандрита припускали перевести в Троїце-Сергієву Лавру, але в Петербурзі при обранні Новгородського вікарія, на Великдень, з 8 жеребків тричі виймалося його ім'я.

Того ж дня Тверський Преосвященний Афанасій, несвідомо, пом'янув його на Херувимській пісні (біля жертовника) як єпископа.

Святитель Тихон Задонський

У 1763 році святитель був переведений на Воронезьку кафедру. Протягом чотирьох з половиною років керуючи Воронезькою єпархією, святитель Тихон постійно дозирав її своїм життям і численними пастирськими повчаннями і спасенними книгами. Він написав для пастирів ряд творів: «Про сім Святих Тайн», «Додаток до посади священицької», «Про таїнство Покаяння», «Інструкція про здійснення шлюбів».

Святитель Тихон Задонський

Особливо вимагав святитель, щоб кожен священнослужитель мав Новий Завіт і щодня його читав. У «Окружному посланні» він закликав пастирів до побожного здійснення таїнств, Богоміркування і братолюбності. («Повчання про власні кожного християнина обов’язки» було багаторазово перевидано в Москві та Петербурзі вже в ХVIII столітті).

Святитель Тихон Задонський

У Воронежі святитель викорінив давній язичницький звичай – святкування на честь Ярила. У межах розташування війська донських козаків він відкрив місіонерську комісію для навернення розкольників до Православної Церкви. У 1765 році святитель Тихон перетворив Воронезьку слов'яно-латинську школу в духовну семінарію і, запросивши досвідчених викладачів з Києва і Харкова, виробив для неї навчальні програми.

Святитель Тихон Задонський

Багато зусиль і трудів довелося йому вжити, щоб влаштувати храми, школу, наставити і напоумити пастирів і переконати в необхідності освіти. Керуючи обширною єпархією, святитель не щадив своїх сил, часто проводячи ночі без сну. У 1767 році він змушений був через слабке здоров'я залишити управління єпархією і віддалитися на спокій в Толшевський монастир, який знаходився в 40 верстах від Воронежа.

Святитель Тихон Задонський

У 1769 році святитель перейшов в Богородицький монастир міста Задонська. Оселившись в цьому монастирі, святитель Тихон став великим учителем християнського життя. З глибокою мудрістю він розвинув ідеал істинного чернецтва - «Правила чернечого житія» і «Повчання тим, хто навернулися від суєтного світу» - і в житті своєму втілив цей ідеал. Він строго зберігав статути Церкви, ревно (майже щодня) відвідував храми Божі, часто сам співав і читав на кліросі, а з часом, через смирення, зовсім залишив участь у звершенні служб і стояв у вівтарі, благоговійно захищаючи себе хресним знаменням.

 Святитель Тихон Задонський

Улюбленим келійним заняттям його було читання житій святих і святоотецьких творінь. Псалтир він знав напам'ять і в дорозі зазвичай читав або співав псалми. Багато спокус перетерпів святитель, бідкаючись з приводу вимушеного залишення пастви.

Святитель Тихон Задонський

Поправивши здоров'я, він збирався повернутися в Новгородську єпархію, куди його запрошував митрополит Гавриїл на місце настоятеля в Іверському Валдайському монастирі. Коли келійник оголосив про те старцю Аарону, той сказав: «Що ти біснуєшся? Матір Божа не велить йому виїжджати звідси». Kелійник передав це Преосвященному. «Якщо так, - сказав святитель, - не поїду звідси», - і розірвав прохання. Іноді він їхав у село Липівка, де в будинку Бехтеєвих сам здійснював Богослужіння. Їздив святитель і в Толшевський монастир, який він любив за можливість усамітнення.

Плодом його духовного життя були творіння, які святитель завершив на спокої: «Скарб духовний, від світу зібраний» (1770), а також - «Про справжнє християнство» (1776).

Святитель Тихон Задонський

Жив святитель в найпростіших умовах: спав він на соломі, накриваючись овечим кожухом. Смирення його доходило до того, що на насмішки, які нерідко сипалися йому вслід, святитель не звертав уваги, роблячи вигляд, що їх не чує, і говорив після: «Богу так завгодно, що служителі сміються наді мною – я і гідний того за гріхи мої «. Часто говорив він в подібних випадках: «Прощення краще помсти».

Одного разу юродивий Каменєв вдарив святителя по щоці зі словами «не зазнавайся» - і святитель, сприйнявши це з вдячністю, щодня годував юродивого.

Все своє життя святитель «глум, скорботи, образи радісно терпів єси, думаючи, яко вінець без перемоги, перемога без подвигу, подвиг без лайки, а лайка без ворогів не буває» (пісня 6 канону).

Святитель Тихон Задонський

Строгий до себе, святитель був поблажливим до інших. Одного разу в п'ятницю перед святом Ваїй він увійшов в келію свого друга схимонаха Митрофана і побачив його за столом разом з Кузьмою Ігнатійовичем, єлецьким жителем, якого він теж любив. На столі була риба. Друзі зніяковіли. Благий святитель сказав: «Сідайте, я вас знаю, любов вище посту». І щоб ще більше заспокоїти їх, сам покуштував юшки. Особливо любив він простий народ, втішав його в тяжкій недолі, заступаючись перед поміщиками, яких постійно напоумлював бути милосердними. Всю свою пенсію і приношення шанувальників він віддавав бідним.

Святитель Тихон Задонський

Подвигами самозречення і любові душа святителя піднялася до споглядань Небесного і прозрінь майбутнього. У 1778 році в тонкому сні йому було таке видіння: Матір Божа стояла на хмарах і біля неї апостоли Петро і Павло; сам святитель на колінах просив Пречисту про продовження милості до світу. Апостол Павло голосно сказав: «коли промовляють мир і твердження, тоді нападе на них несподівано всезгубність». Святитель прокинувся в трепеті і в сльозах. У наступному році він знову бачив Матір Божу на повітрі і біля неї кілька осіб; святитель впав на коліна, і біля нього впали на коліна четверо одягнених у білі шати. Святитель просив Пречисту за когось, щоб той не віддалявся від нього (хто були ці особи і за кого було прохання, святитель не сказав келійнику), і Вона відповідала: «Здійсниться прохання твоє». Святитель Тихон передбачив багато з майбуття Росії, зокрема говорив про перемогу Росії у Вітчизняній війні 1812 року. Не раз святителя бачили в духовному захваті, зі зміненим і просвітленим обличчям, але він забороняв говорити про те. За три роки до смерті він щодня молився: «Скажи мені, Господи, кончину мою». І тихий голос на ранковій зорі сказав: «У день недільний». У тому ж році він бачив уві сні прекрасний промінь і на ньому чудові палати і хотів увійти в двері, але йому сказали: «Через три роки можеш увійти, але тепер потрудись». Після цього святитель закрився в келії і брав до себе тільки рідкісних друзів. До смерті у святителя були приготовлені одяг і труна: часто він приходив плакати над своїм труною, що стояли скритно від людей в комірчині. За рік і три місяці до смерті в тонкому сні святителю представилося, що він стоїть в боковій частині монастирської церкви і знайомий священик виніс з вівтаря через Царські двері Немовлятко під покривалом. Святитель підійшов і поцілував Немовлятко в праву щоку, а той ударив його в ліву. Пробудившись, святитель відчув оніміння лівої щоки, лівої ноги і дрижання лівої руки. Цю хворобу він прийняв з радістю. Незадовго перед смертю святитель бачив уві сні високу і стрімку драбину і почув повеління сходити по ній. «Я, - розповідав він своєму другові Кузьмі, - спочатку боявся слабкості своєї. Але коли став сходити, народ, що стояв біля драбини, здавалося, підсаджував мене все вище і вище до хмар». «Драбина, - пояснив Козма, - шлях до Царства Небесного; допомагали тобі - ті, які користуються настановами твоїми і будуть поминати тебе». Святитель сказав зі сльозами: «Я і сам те ж думаю: відчуваю близькість кончини». Під час хвороби він часто причащався Святих Тайн.

Святитель Тихон Задонський

Святитель Тихон помер, як і було йому сповіщено, в неділю 13/26 серпня 1783, на 59 році свого життя. Прославлення святителя здійснилося також у неділю – 13/26 серпня 1861 року.