Преподобний Пимен Великий народився близько 340 року в Єгипті. З двома своїми братами Анувієм і Паїсієм він пішов в один з єгипетських монастирів, де всі троє прийняли чернечий постриг. Брати настільки були строгими подвижниками, що, коли їх мати прийшла в монастир, щоб побачити дітей, вони не вийшли до неї зі своїх келій. Мати довго стояла і плакала. Тоді преподобний Пимен сказав їй через закриті двері келії: "Якщо ти перенесеш тимчасову розлуку з нами, то в майбутньому житті будеш бачити нас, так ми сподіваємося на людинолюбство Боже!" Мати змирилася і повернулася додому.

Преподобний Пимен Великий 

Слава про подвиги і чесноти преподобного Пимена поширилася по всій країні. Одного разу правитель області побажав бачити його. Преподобний Пимен, уникаючи слави, розсудив: "Якщо вельможі стануть приходити до мене і пошановувати, тоді й багато людей з народу почнуть приходити до мене і заважатимуть моїй безмовності, і я втрачу благодать смирення, яку придбав за допомогою Божою". І передав він з посланим відмову.

Для багатьох ченців преподобний Пимен був духовним наставником і керівником. Вони записували його відповіді для повчання себе й інших. Один чернець запитав: "Чи слід покрити мовчанням гріх брата, який згрішив, якщо трапиться побачити його?" Старець відповів: "Якщо ми приховаємо гріхи братів, то й Бог приховає наші гріхи, і якщо ти побачиш грішить брата, не вір своїм очам і знай, що твої гріхи подібні колоді, а гріхи брата твого подібні сучку, і тоді ніколи не будеш приходити в збентеження і спокусу".

Інший чернець звернувся до преподобного, сказавши: "Я дуже згрішив і хочу провести в покаянні три роки. Чи достатній такий термін?" Старець відповів: "Цього багато". Інок продовжував запитувати, який термін покаяння преподобний вважатиме для нього потрібним – рік або сорок днів? Старець сказав: "Я думаю, що якщо людина від усього серця покається і покладе твердий намір більше не повертатися до гріха, то Бог прийме і його триденне покаяння".

На питання, як позбавитися від нав'язливих злих думок, старець відповів: "Якщо людина має по одну сторону себе вогонь, а по іншу посудину з водою, то, коли загориться від вогню, бере з посудини воду і гасить вогонь. Подібно до цього злі помисли, які вселяються ворогом нашого спасіння, можуть, немов іскра, розпалити в людині гріховні побажання. Треба гасити ці іскри водою, тобто молитвою і устремлінням душі до Бога".

Преподобний Пимен був суворим постником і не приймав їжі по тижню і більше. Однак іншим він радив їсти кожен день, але без перенасичення. Про одного ченця, який дозволяв собі приймати їжу тільки на сьомий день, але гнівався на брата, преподобний сказав: "Навчився постити по шість днів, а від гніву не може утриматися і один день". На питання, що краще – говорити або мовчати, старець сказав: "Хто говорить Бога ради - добре робить, і хто мовчить Бога ради - теж добре вчиняє". І ще: "Буває, що людина здається мовчазною, але якщо серце її осуджує інших, то вона говорить завжди. І є такі, які весь день говорять мовою, але всередині себе дотримують мовчання, тому що не засуджують нікого".

Преподобний говорив: "Людині необхідно дотримуватися трьох головних правил: боятися Бога, часто молитися і робити добро людям". "Злоба ніколи не знищить злоби. Якщо хто тобі зробив зло, зроби йому добро, і твоє добро переможе його злобу".

Одного разу, коли преподобний з учнями прийшов в єгипетську пустелю (оскільки мав звичай переходити з місця на місце, щоб уникнути слави від людей), йому стало відомо, що живе там старець незадоволений його приходом і заздрить йому. Щоб перемогти злобу відлюдника, преподобний пішов до нього з братами, захопивши з собою їжі для частування. Старець відмовився вийти до них. Тоді преподобний Пимен сказав: "Ми не підемо звідси, поки не сподобилися бачити і поклонитися святому старцю", - і залишився стояти на сонячному спеці біля дверей його келії. Бачачи таке терпіння і незлобнісь преподобного Пимена, старець прийняв його з любов'ю і сказав: "Справедливо, що я чув про вас, але бачу в вас добрі справи в сто разів більші". Так вмів преподобний Пимен гасити злобу і сам подавав власний приклад іншим. Він мав таке велике упокорювання, що часто зітхаючи казав: "Я буду кинутий на те місце, куди буде кинуто сатана!"

Одного разу до преподобного прийшов здалеку інок, щоб послухати його повчання. Він почав говорити про високе і таке, що важко збагнути. Преподобний відвернувся від нього і мовчав. Здивованому іноку пояснили, що преподобний не любить розмов про піднесені речі. Тоді чернець став питати його про боротьбу з душевними пристрастями. Святий звернувся до нього з радісним обличчям: "Ось тепер ти добре сказав, і я буду тобі відповідати", - і довго повчав, як слід боротися з пристрастями і перемагати їх.

Преподобний Пимен помер у віці 110 років, близько 450 року. Незабаром же по кончині він був визнаний святим угодником Божим і отримав найменування Великий – на знак великого смиренномудрості, скромності, правдивості і самовідданого служіння Богові.