Святий преподобний і благовірний князь Олег Брянський ( близько 1285)

Нашестя на Русь ординських полчищ в XIII столітті було сприйнята сучасниками як "погибель Руської Землі". Померкла самобутність держави, розкрадені її багатства, завмерла торгівля, спалені міста, храми і чернечі обителі. Гинуло все земне, тимчасове, всі діла рук людських. Уціліло лише те, що є вічним і непохитним: віра Христова, Церква Православна, яку, за обітницею Спасителя не здолає і саме пекло. Вона очищалася, як золото, в горнилі страждань, височіла непорушно, як скеля в бурхливих хвилях океану. Тільки на цьому камені віри могла відродитися Русь, коли настав час її Воскресіння.

У цю епоху особливо гостро відчувалася малозначимість "слави світу цього", і в той час, як одні князі всіма правдами і неправдами шукали і домагалися влади, інші з легкістю разставалісь з нею, вважаючи за краще нетлінну славу Царства Небесного.

Сповідницький подвиг в язичницькій Орді князя-мученика Михайла Чернігівського і його боярина Феодора 20 вересня 1246 року мав вселенське значення. На всі вмовляння оточуючих поступитися вимогам хана й поклонитися ідолам, тим самим зберегти владу і надалі послужити Русі, як і на інші лукаві мови, князь Михайло відповідав: "Не хочу я бути християнином тільки по імені, а справи творити язичницькі". Встоявши перед цією великою спокусою і не давши приводу до спокус братії, князь зазнав мученицької кончини заради Христа. "Не погублю душі моєї, геть славу світу цього тлінного", - ці передсмертні слова Святих Михайла і Феодора стали заповітом Православної Русі.

"Рід праведних благословиться", - говорить Святий псалмоспівець Давид. Це повною мірою відноситься до Святого князя Михайла. Він став родоначальником благочестивої династії, діти та онуки князя продовжили його християнське служіння.

Дочка страстотерпця Михайла, Преподобна Єфросинія Суздальська, за своє суворе посницьке і Боговгодне житіє зарахована до лику святих. Син Михайла, князь Брянський Роман, також набував особливу милість Божу. У 1288 році він отримав зцілення перед чудотворною іконою Божої Матері на Свенській горі, де згодом заснував храм і монастир в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці. Нині він шанується як Святий благовірний князь.

З літописів відомо, що в 1274 році Роман разом з сином Олегом (у Святому Хрещенні - Леонтієм) брав участь у військових діях проти Литви. По закінченні війни Олег приїжджав у Володимир Волинський до своєї сестри Ольги (у Святому Хрещенні - Олени) Романівни, дружини благочестивого князя Волинського Володимира Васильковича, будівничого багатьох храмів і монастирів. Успадковувавши після смерті свого чоловіка багаті землі на Волині, вона, очевидно, допомагала братові Олегу в улаштуванні його Брянської обителі.

Бачачи, наскільки минущі і неміцні окраси і багатства земні, Олег відмовився від привабливої спадкової влади великого князя Чернігівського, передавши її своєму братові, а сам прийняв чернецтво з ім'ям Василя, у створеному ним на свої кошти, Брянському Петро-Павлівському монастирі. У цій обителі Святий благовірний князь помер суворим подвижником на початку XIV століття, імовірно в 1331 році.

Тіло Святого Олега Брянського було поховано під спудом в соборному храмі його монастиря.

Відомо, що з благоговіння до пам'яті Святого князя-подвижника Патріарх Никон звів Петро-Павлівську обитель на ступінь ставропігії (ставропігійний монастир управляється не єпархіальним архієреєм, а безпосередньо Патріархом). У 1701 році на місці дерев'яного храму, де покоїлися Святі мощі Благовірного князя, був побудований кам'яний храм на честь Введення у Храм Пресвятої Богородиці з боковим вівтарем на честь Первоверховних Апостолів Петра і Павла. В іншій  прибудові незабаром був освячений Престол в честь ікони Божої Матері "Знамення".

У листопаді 1893 року Великий князь Костянтин Костянтинович, пожертвував Петро-Павловському монастирю ікону "Святого благовірного князя Олега Брянського Чудотворця зі срібло-позолоченою до неї лампадою, вагою 2 фунти 17 золотників і чотири квитки з п'ятивідсотковою ставкою по 150 рублів з метою, щоб відсотки з цих квитків надходили на єлей до невгасимої лампади перед цією іконою". 4-го жовтня 1894 року  дозволено було видання ікон Брянських Святих, князя Олега і Преподобного Полікарпа, а також їх металевих образків.

14 липня 1897 року Святіший Синод, у відповідь на клопотання Брянської міської Думи, видав указ, в якому говорилося: "З огляду до благочестивої ретельності громадян міста Брянська та згідно відгуків Преосвященного Орловського, Святійший Синод визначає: здійснювати щорічно в місті Брянську урочисте святкування на честь Святих угодників Олега і Полікарпа, в дні їх пам'яті, дозволив разом з тим виголошувати імена цих угодників Божих на відпустах і носити їх ікони разом з іконою Свенської Божої Матері в щорічно здійснюваній 11 серпня Хресній ході навколо міста Брянська ..."

Тринадцятого липня 1900 року Брянська міська Дума оголосила 20 вересня/3 жовтня – день пам'яті Брянського угодника Божого, Святого князя Олега – не торговим днем. У цей день, з 1900 року, у всіх Брянських храмах відбувалися урочисті Богослужіння, а торгівля була закрита. У 1903 році, з благословення Святійшого Урядового Синоду, виданий "Вірний Місяцеслов всіх Руських Святих", де вперше вказано і день пам'яті Преподобного Олега, князя Брянського – 20 вересня / 3 жовтня.

На початку 1930-х років, з благословення Архієпископа Брянського Данила (Троїцького), щоб уникнути наруги від безбожників, відбулося перепоховання мощів Преподобного князя Олега. Чесні мощі були перепоховані в підкліть під Вівтарем Введенського храму обителі. Ті, що брали участь у перепохованні дали обіцянку не розповідати нікому про подію. Лише в 1995 році колишня староста Введенського храму Марія Олександрівна Бєлова, яка в 1930-ті роки була юною прихожанкою, відкрила місцезнаходження Святих мощей.

З благословення Високопреосвященнішого Архієпископа Брянського і Севського Мелхиседека, ревністю протоієрея Георгія Козловського та інших священнослужителів Введенського храму місцезнаходження Святих мощей Преподобного князя було виявлено.

10 серпня 1995 року чесні останки Святого Олега були знову знайдені і з тих пір відкрито спочивають у Введенському храмі Петро-Павлівської обителі. Кожної неділі під час вечірнього Богослужіння перед ними відбувається читання Акафіста Преподобному Олегу Архієрейським чином.

Встановилася добра традиція, за якою біля мощей Святого Олега служиться напутній молебень для Брянських призовників, які просять у князя-воїна благословення і допомоги у проходженні військової служби.

5 грудня 2003 року, з благословення Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ, було встановлено святкування Собору Брянських Святих в день пам'яті Преподобного князя Олега Брянського.