Преподобний Аврамій самітник і блаженна Марія, племінниця його, трудився в селищі Хідана, поблизу міста Едесси, були сучасниками і співвітчизниками преподобного Єфрема Сиріна (пам'ять 28 січня), який згодом написав про їх життя. Преподобний Аврамій почав важкий подвиг відокремленого житія в розквіті своїх років. Він покинув рідний дім і оселився в пустельному місці, далеко від мирських спокус, проводячи дні свої в безперестанній молитві. Після смерті батьків святий відмовився від спадщини і просив рідних роздати його жебракам. Суворим подвижницьким життям, лагідністю і людинолюбством Аврамій привертав до себе багатьох, які шукають духовного світла, молитви, благословення. Незабаром віра його піддалася серйозному випробуванню: він був призначений пресвітером в одне з язичницьких селищ Месопотамії. Три роки, не шкодуючи сил, трудився преподобний над просвітою язичників. Він зруйнував язичницьке капище і побудував Божий храм.

Смиренно переносячи наруги і навіть тяжкі побої від обурених ідолопоклонників, він в молитвах закликав Господа: "Споглянь, Владико, на раба Твого, почуй мою молитву, укріпи мене і визволи рабів Твоїх від уз диявольських і даруй їм пізнати Тебе, Єдиного Істинного Бога". Ревному пастирю було даровано щастя побачити завершення своїх праведних трудів: язичники увірували в Ісуса Христа, Сина Божого, і преподобний сам хрестив їх. Виконавши священний обов'язок, Аврамій знову віддалився в свою пустель, де продовжував прославляти Бога, виконуючи Його святу волю. Диявол, осоромлений подвигами преподобного, спробував спокусити його помислом гордості. Одного разу опівночі, коли святий Аврамій молився у своїй келії, раптово засяяло світло і почулися слова: "Блаженний ти, блаженний, як ніхто з людей!" Розгадавши ворожі підступи, святий сказав: "Я – людина грішна, але сподіваюся на допомогу і благодать Бога мого і не боюся тебе". В інший раз диявол з'явився перед святим в образі хлопця, запалив свічку і почав співати псалом: "Блаженні непорочні, що ходять шляхами в законі Господнім". Зрозумівши, що і це бісівське наслання, старець перехрестився і запитав: "Якщо ти знаєш, що непорочні блаженні, то навіщо ти турбуш їх?" Спокусник відповів: "Я докучаю їм, щоб перемогти їх і відвернути від всякого доброго діла". На це святий сказав: "Ти здобуваєш перемогу над відступившими від Бога по своїй волі, а від люблячих Бога ти зникаєш, як дим від вітру". Після цих слів диявол зник. Так перемагав святий Аврамій ворога, укріплюваний Божественною благодаттю. Після п'ятдесятирічного подвижницького життя він мирно відійшов до Господа († близько 360 року). Преподобна Марія, племінниця святого Аврамія, виросла, навчена його духовними настановами. Але ворог роду людського зумів спокусити її з істинного шляху. На двадцять сьомому році життя вона, залишивши свою келію, пішла в інше місто і почала жити розпусно. Дізнавшись про це, преподобний Аврамій одягнувся у військові обладунки, щоб не бути впізнаним, і вирушив до міста. Він розшукав племінницю і привів її до покаяння. Преподобна Марія повернулася в свою келію і все подальше життя провела в молитвах і сльозах каяття. Господь удостоїв її дару зцілення хвороб. Померла вона через п'ять років після преподобного Аврамія.