День пам'яті: 19 листопада/2 грудня

Бесіда Варлаама і Іоасафа

В Індії, котра колись отримала християнську віру через Євангелію святого апостола Фоми, правив цар Авенір, ідолопоклонник і жорстокий гонитель християн. Довго не було у нього дітей. Нарешті, народився у царя син, названий Іоасафом. При народженні царевича наймудріший царський звіздар провістив, що царевич прийме гнану його батьком християнську віру. Цар, бажаючи запобігти передбачене, наказав збудувати для царевича окремий палац і розпорядився, щоб царевич не почув жодного слова про Христа і його вчення. Досягнувши юнацького віку, царевич виклопотав у батька дозволу виїжджати за межі палацу і побачив тоді, що існують страждання, хвороби, старість і смерть. Це навело царевича на роздуми про суєтність і безглуздість життя, і він став перебувати в тяжких роздумах. 

У той час в далекій пустелі подвизався мудрий самітник преподобний Варлаам. Божим одкровенням він дізнався про стражденного у пошуках істини юнака. Вийшовши з пустелі, преподобний Варлаам під виглядом купця вирушив до Індії і, прибувши в місто, де знаходився палац царевича, оголосив, що привіз із собою коштовний камінь, що володіє чудодійними властивостями зціляти хвороби.

Приведений до царевича Іоасафа, преподобний Варлаам став викладати йому християнське віровчення у вигляді притч, а потім і "за допомогою святого Євангелія та Святих Апостолів". З наставлянь Варлаама юнак зрозумів, що коштовний камінь є віра в Господа Ісуса Христа, увірував в Нього і побажав прийняти святе Хрещення. Охрестивши царевича, преподобний Варлаам заповів йому піст і молитву і відійшов у пустелю. 

Цар, дізнавшись, що син його став християнином, впав у гнів і скорботу. За порадою одного з вельмож, цар влаштував прю про віру між християнами і язичниками, на яку під виглядом Варлаама з'явився маг і чародій Нахор. Нахор повинен був визнати себе в дебатах переможеним і таким чином відвернути царевича від християнства. Через видіння уві сні святий Іоасаф дізнався про обман і пригрозив Нахорові лютою карою, якщо той опиниться переможеним. Переляканий Нахор не тільки переміг язичників, але і сам повірив у Христа, покаявся, прийняв святе Хрещення і пішов у пустелю.

Цар намагався відвернути сина від християнства й іншими засобами, але царевич подолав всі спокуси. Тоді за порадою вельмож Авенір виділив синові половину царства. Святий Йоасаф, ставши царем, відновив християнство у своїй країні, відбудував заново церкви і, нарешті, навернув в християнство свого батька царя Авеніра. Незабаром після Хрещення цар Авенір преставився, а святий царевич Іоасаф залишив царство і пішов у пустелю на пошуки свого вчителя старця Варлаама. Протягом двох років мандрував він по пустелі, терплячи напасті та спокуси, поки знайшов печеру преподобного Варлаама, що спасався в безмовності. Старець і юнак стали подвизатися разом.

Коли наблизився час кончини преподобного Варлаама, він відслужив літургію, долучився до Святих Таїн і причастив святого Іоасафа і з тим відійшов до Господа, пробувши в пустелі 70 років з прожитих ста років. Зробивши поховання старця, святий Іоасаф залишився в тій же печері, продовжуючи пустельницький подвиг. Він пробув у пустелі 35 років, відійшов до Господа, досягнувши шістдесятиріччя. Наступник святого Іоасафа по царству, Варах, за вказівкою якогось відлюдника, знайшов у печері нетлінні і запашні мощі обох подвижників, переніс їх в свою батьківщину і віддав похованню в церкві, спорудженій преподобним царевичем Іоасафом.