Преподобний Макарій Великий, Єгипетський (390-391)

День пам'яті: 19 січня/1 лютого

Преподобний Макарій Великий народився в Єгипті близько 301 року. З любов'ю і старанністю доглядав він своїх батьків в старості, виконуючи заповідь про шанування батьків, і після їх смерті став абсолютно вільним від життєвих турбот. Під керівництвом досвідченого старця-монаха преподобний Макарій почав проходити безмовне чернече життя. Спочатку він поселився в пустинному місці недалеко від поселення, де жив, потім преподобний переселився на Нітрійську гору у Фаранській пустелі.

Проживши три роки в пустелі, він пішов до преподобного Антонія Великого (+ 356 р.), батька єгипетського чернецтва, про якого чув, ще живучи в миру, і горів бажанням його бачити. Преподобний Антоній з любов'ю прийняв блаженного Макарія, який став його відданим учнем і послідовником. З ним преподобний Макарій подвизався довгий час, а потім, за порадою святого, віддалився в Скитську пустелю (у північно-західній частині Єгипту) і там так прославився своїми подвигами, що його стали називати «юнаком-старцем», оскільки, ледве досягнувши тридцятилітнього віку, він проявив себе досвідченим ченцем. Тут преподобному Макарію доводилося боротися з бісами день і ніч, і вони волали, що не можуть перемогти його, тому що він має велику зброю – смирення.

Коли святому виповнилося 40 років, він був висвячений в сан священика і поставлений настоятелем ченців, які жили в Скитській пустелі. У ці роки преподобний Макарій часто відвідував великого Антонія, отримуючи від нього повчання в духовних бесідах. Разом з двома іншими учнями преподобного Антонія преподобний Макарій сподобився бути присутнім при блаженній його смерті, і ніби як якийсь великий спадок, отримав посох преподобного Антонія, яким той підтримував в дорозі своє немічне тіло. Разом з цим посохом преподобний Макарій прийняв і дух Антонія Великого, як колись прийняв дух пророк Єлисей після пророка Іллі. Силою його духу преподобний Макарій робив багато чудес. Одного разу преподобний Макарій розмовляв з черепом головного язичницького жреця, який розповідав про свої муки, і про більш тяжкі і лютіші, яких зазнали ті, хто пізнав ім'я Боже, але відкинув Його і заповіді Його не виконував.

Внаслідок того, що до нього приходило безліч народу, преподобний Макарій мав мало часу, щоб в усамітненні вдаватися до богопізнання. Тому преподобний викопав під своєю келією глибоку печеру, куди він ховався від тих, хто постійно приходив до нього і порушував його богопізнання і молитву. Преподобний Макарій досяг таких успіхів у досягненні святості, що по його молитві Господь воскрешав померлих. Не дивлячись на таку висоту досягнутого богоуподібнення, він продовжував зберігати незвичайне смирення.

В роки царювання імператора Валента аріанина (364-378 рр.) преподобний Макарій Великий разом з преподобним Макарієм Олександрійським піддався переслідуванню з боку аріанського єпископа Луки. Обох старців схопили і, посадивши на корабель, відвезли на пустинний острів, де жили язичники. Там, за молитвами святих, отримала зцілення дочка жреця, після чого сам жрець і всі жителі острова прийняли святе хрещення. Дізнавшись про те, що сталося, аріанський єпископ був присоромлений і дозволив старцям повернутися в свої пустелі.

60 років провів святий Макарій в мертвій для світу пустелі. Найбільше часу преподобний проводив в бесіді з Богом, часто перебуваючи в стані духовного піднесення. Свій подвижницький досвід святий втілив в глибокі богословські творіння. 50 бесід і 7 подвижницьких слів залишилися дорогоцінною спадщиною духовної мудрості преподобного Макарія Великого. Найвище благо і мета людини – з'єднання душі з Богом, – основна думка в творіннях преподобного Макарія.

Преподобний дожив до 97 років, незадовго до смерті (+ бл. 390-391 р.) йому явилися преподобні Антоній і Пахомій, які повідомили радісну звістку про близький перехід його в блаженні небесні обителі. Преподобний почав готуватися до своєї смерті. Через дев'ять днів преподобному Макарію явився Херувим з безліччю Ангелів. Коли свята душа преподобного Макарія була взята Херувимом і піднеслася ним на небо, деякі з отців мисленними очима бачили, як біси на віддалі стояли і волали, що уникнув їх святий Макарій.