Преподобномученик Никон, єпископ, і 199 учнів його

День пам'яті: 23 березня/5 квітня

Преподобномученик Никон народився в Неаполі. Його батько був язичником, а мати – християнкою. Змужнівши, Никон залишався язичником. Він служив вояком і відрізнявся надзвичайною хоробрістю і силою.

Одного разу Никон зі своїм загоном був оточений ворогами. У смертельній небезпеці він згадав християнські настанови матері і, поклавши на себе хресним знаменням, помолився Богу, обіцяючи у разі порятунку хреститися. Він уникнув неминучої смерті і, повернувшись додому, з благословення матері, вирушив на пошуки священика, що було нелегкою справою в часи гонінь.

На кораблі святий Никон дістався до острова Хіос, зійшов там на високу гору і 8 днів перебував у пості й молитві, просячи Господа допомогти йому. У сонному видінні святому Никону з'явився Ангел Божий, що вказав йому шлях.

Святий Никон попрямував на гору Ганос, де ховалися багато іноків, очолюваних Феодосієм, єпископом Кизицьким. Від єпископа святий Никон прийняв таїнство Хрещення і Ангельський образ. Оселившись в печерному храмі, святий Никон був прикладом для всієї братії. Коли преподобний Никон пробув на горі три роки, єпископу було одкровення від Ангела, щоб він висвятив преподобного Никона в сан єпископа і велів переселитися з усіма ченцями в сицилійському область. Єпископ Феодосій виконав це і, доручивши святому Никону 190 ченців, помер.

Поховавши єпископа Феодосія, святитель Никон відплив з братією на кораблі в Сицилію, рятуючись від навали варварів. За Божим промислом святитель Никон побував у рідному Неаполі. Він застав там в живих свою матір і провів разом з нею останні дні її життя. Мати, побачивши його, зі сльозами радості впала йому на груди і цілувала його. Створивши земний уклін, вона сказала: «Дякую Пресвяте ім'я Твоє, Господи, що Ти привів мене побачити сина мого в ангельському образі і єпископському достоїнстві; і нині, Владико мій, почуй мене, рабу Твою, і прийми душу мою в Твої руки". Створивши цю молитву, праведна жінка померла. Присутні прославили Бога і поховали її зі співом  Псалмів. 

По місту пронеслася чутка про приїзд святого Никона, і дев'ять воїнів, його колишніх соратників, прийшли побачитися з ним. Після бесіди зі святителем вони увірували і хрестилися і пішли за ним в Сицилію. Прибувши на острів, святитель Никон оселився разом з ченцями в пустинному місці, яке називалось Гігія, неподалік від річки Асінос. Минуло багато років, і знову почалися гоніння на християн. Правителю Сицилії Квінтіану повідомили, що неподалік із численною братією живе єпископ Никон. Всі 199 ченців були схоплені і обезголовлені, а святителя Никона залишили живим, щоб застосувати тортури. Його палили вогнем, але він залишався неушкодженим; прив'язували за ноги до диких коней, щоб волочити по землі, але коні не рушали з місця. Святителю відрізали язик, били його камінням і, нарешті, обезголовили. Тіло священномученика Никона було кинуто на поживу звірам і птахам. Один пастух, одержимий злим духом, ходив на тому місці і, знайшовши тіло святого, зразу впав обличчям на землю, бо нечистий дух, вигнаний силою святого, повалив його на землю і вийшов з нього з гучним криком: «Горе мені, горе мені, куди мені бігти від обличчя Никона?» 

Зцілений пастух розповів про це довколишнім жителям. Єпископ міста Мессіни теж дізнався про це і разом з кліром поховали тіло священномученика Никона і його учнів.