Мученик Мамант , батько його Феодот і матір Руфина

День пам'яті: 2/15 вересня

Святий мученик Мамант народився в Пафлагонії від благочестивих і знатних батьків християн Феодота і Руфини. За відкрите сповідання своєї віри батьки святого були схоплені язичниками і кинуті до темниці в Кесарії Каппадокійській. Знаючи свої тілесні немочі, Феодот молився, щоб Господь забрав його перед муками. Господь почув молитву, і він помер у в'язниці. Слідом за ним померла і свята Руфина, народивши передчасно сином, якого вона молитовно доручити Богу, просячи Його бути Охоронителем і Заступником осиротілого немовляти.

Бог почув передсмертну молитву святої Руфини: багата вдова християнка Аммія з честю похоронила тіла святих Феодота і Руфини, а хлопчика взяла до себе і оточила його материнською турботою. Святий Мамант виріс переконаним християнином. Прийомна мати дбала про розвиток його природних здібностей і рано віддала його вчитися грамоті .

Хлопчик навчався легко і охоче. Він був не по літах розсудливий і з дитинства був зрілим розумом і серцем. Розсудливими промовами і особистим прикладом юний Мамант навернув до християнства багатьох своїх однолітків.

Про це донесли правителеві Демокріту, і юнак був схоплений і представлений на суд. З поваги до його знатного походженням Демокріт не зважився піддати його тортурам і відіслав його до імператора Авреліана (270 - 275).

Той спочатку ласкою, а потім погрозами мав намір спокусити святого Маманта в язичницьку віру, але всі його старання були марні: святий безбоязно сповідав себе християнином і викрив безумство язичників, які поклоняються бездушним божкам. Розлючений імператор піддав юнака жорстоким катуванням.

Потім святого хотіли втопити, але Ангел Господній врятував Маманта і повелів жити на високій горі в пустині, що знаходилася недалеко від Кесарії. Підкоряючись волі Божій, святий влаштував там невелику церкву і став проводити життя в строгій стриманості, подвигах посту і молитви. 

Незабаром він отримав дивовижну владу над силами природи: до його оселі збиралися звірі, що населяли довколишню пустелю і слухали читання Святого Євангелія. Харчувався святий Мамант молоком диких кіз і ланей. Не забував святий і про потреби своїх ближніх: готуючи з цього молока сири, він безоплатно роздавав їх жебракам.

Незабаром слава про богоугодне житіє святого Маманта поширилася по всій Кесарії. Стурбований правитель послав за ним загін воїнів. Зустрівшись на горі зі святим Мамантом, воїни не впізнали його, прийнявши за простого пастуха. Тоді святий запросив їх до хижі, напоїв молоком і сам відкрив їм своє ім'я, оскільки знав, що його чекає мученицька смерть за Христа.

Віддавши себе в руки мучителів, святий Мамант був приведений на суд намісника Олександра, який піддав його найлютішим і тривалим катуванням. Однак вони не зломили християнську волю святого. Він був укріплений зверненими до нього з Висоти словами: "Тримайся і будь сильний, Маманте".

Коли святого Маманта віддали на поживу звірам, ті не чіпали святого. Тоді один з язичницьких жерців вразив його тризубом. Смертельно поранений, святий Мамант вийшов за межі міста. Там, у невеликій кам'яній печері, він і віддав дух свій Богові, Який гучномовно закликав святого мученика Маманта в Небесних оселей( + 275). Віруючими він був похований на місці кончини.

Незабаром християни стали отримувати від нього благодатну допомогу у своїх недугах і скорботі. Святитель Василь Великий так говорить про святого мученика Маманта у проповіді до народу: «Поминайте святого мученика: ті, хто бачив його у видінні, ті, хто живе на цьому місці має його помічником, кому з тих, хто кличе ім'я його він допоміг самою справою, кого з заблукалих в житті наставив, кого від недуг зцілив, чиїх дітей, вже померлих, знову повернув до життя, чиє життя продовжив - все, зібравшись воєдино, принесіть хвалу мученику".