Священномученик Вавила і з ним три отроки Урван, Прілідіан, Епполоній і мати їх Христодула

День пам'яті: 4/17 вересня

Священномученик Вавила і з ним три отроки Урван, Прілідіан, Епполоній і мати їх Христодула прийняли мученицьку смерть при Декіі ( 249-251). Під час свого перебування в місті Антіохії імператор влаштував велике свято на честь язичницьких богів. Одночасно з цим святий і богобоязливий єпископ Антіохійський Вавила здійснював в храмі Божественну літургію; він молився за свою паству і вчив її мужньо переносити всі випробування за віру в Христа. Після мерзенного ідолослужіння Декій, бажаючи бачити здійснення Божественних Таїн, вирішив увійти до храму і своїми відвідинами осквернити Святиню Господню. Про це було повідомлено єпископу, і він, не бажаючи впустити безбожника в храм Божий, вийшов йому назустріч і зупинив його на порозі церкви. Коли імператор спробував ближче підійти до церковних дверей, святий Вавила рукою відштовхнув його так, що цар змушений був відмовитися від свого наміру. Він хотів було відразу помститися святому, але, бачачи велику юрбу християн, побоявся їх обурення. 

Наступного дня розгніваний імператор наказав спалити християнський храм, а єпископа Вавілу привести до нього. На питання про те, як міг він образити царську гідність, не пустити імператора в храм і не надати йому належної поваги, святий єпископ відповідав: "Якщо хто повстає на Бога і хоче завдати образи Його святині, той не тільки не гідний пошани, але стає ворогом Господа". 

Імператор зажадав, щоб святий єпископ вклонився ідолам і таким чином спокутував свій злочин, а інакше він буде страчений, але, переконавшись, що мученик залишається твердим у своїй вірі, наказав воєначальнику Вікторину надіти на нього важкі ланцюги і з ганьбою водити по місту. На це святий мученик відповідав: "О, царю, для мене ці ланцюги так само почесні, як для тебе твій царський вінець, а страждання за Христа для мене приємні, як приємна тобі твоя царська влада; смерть за Безсмертного Царя так само для мене бажана, як для тебе твоє життя". 

На суді разом з єпископом Вавилою знаходилися троє братів юнаків, які не полишали його навіть у найважчі хвилини. Побачивши їх, імператор запитав: "Чиї це діти?" "Це мої духовні чада, - відповідав святий, - я їх відродив Євангелією, вигодував настановою, виплекав настановами, і ось в малому тілі перед тобою великі мужі і досконалі християни. Випробуй і побачиш". 

Імператор випробував всі способи спокусити юнаків та їх мати Христодулу до зречення від Христа, але марно. Тоді розлютившись він наказав завдати кожному з них рани за числом їх років. Першому завдали 12 ран, іншому - 10, а третьому - 7. Відпустивши матір і дітей, мучитель знову викликав святителя, він хотів обдурити його, сказавши, що його діти зреклися Христа. Однак ця брехня була тут же розкрита і не принесла йому успіху.

Тоді він в люті наказав повісити всіх мучеників на дереві і став палити їх вогнем . Бачачи стійкість і мужність святих, імператор, нарешті, засудив їх на мученицьку смерть через усікновення мечем ( + бл . 251).