Преподобний Григорій Пельшемський, Вологодський

День пам'яті: 30 вересня/13 жовтня 

Преподобний Григорій Пельшемський, Вологодський, народився в місті Галичі, Костромської губернії. Він походив з роду дворян Лопотових. Коли хлопцю виповнилося 15 років, батьки хотіли його одружити, але померли, не встигнувши виконати своє бажання.

Юний Григорій роздав бідним дісталася йому спадщину і вступив до монастиря Пресвятої Богородиці, що знаходився на березі Галицького озера. Ігумен обителі недовірливо поставився до нового іноку через його юності і знатності походження. Тому він віддав Григорія в послух досвідченому старцю. З великим смиренням служив інок Григорій всій братії. Через деякий час він був удостоєний сану священика. Незабаром за преподобним Григорієм утвердилася слава пастиря, багато хто став приходити за духовними порадами та настановами.

Галицький князь просив преподобного бути, хрещеним батьком його дітей. Тяготячись популярністю і близькістю рідних, преподобний відправився в Ростов на поклоніння мощам святителя Леонтія (пам'ять 23 травня) і оселився в обителі преподобного Аврамія (пам'ять 29 жовтня). Але й тут швидко поширилася чутка про святого подвижника. Ченці Спаського (Яковлевського) монастиря звернулися до архієпископа Ростовського Діонісія (1418 - 1425 рр..) З проханням призначити преподобного Григорія настоятелем у їх обитель. За своїм смирення преподобний прийняв начальство над монастирем, але через два роки таємно залишив обитель і пішов у Вологодські ліси. У Соснівецькій пустелі він познайомився з преподобним Діонісієм Глушицьким (пам'ять 1 червня).

Коли Господь вселив святому подвижнику заснувати свій монастир, преподобний Діонісій схвалив намір свого друга. З хрестом на плечах преподобний Григорій перейшов на річку Пельш і поставив хрест в лісовій гущавині на березі річки. Першим ченцем у новій обителі став священик Олексій, в чернецтві Олександр. В 1426 році в обителі був побудований храм на честь Пресвятої Богородиці. Ікони для нього писав преподобний Діонісій Глушицький, а сам преподобний Григорій переписував для обителі священні книги. Поступово число братії зростало, монастир розширювався і ставав все більш відомий. Преподобний Григорій дбав про насадження благочестя в обителі, одночасно брав він участь і в долях своєї Вітчизни. У 1433 році він ходив до Москви, щоб переконати Галицького князя Юрія Дмитровича, що відняв у Василя Васильовича Темного Московське князівство, повернути Москву князю Василю. Князь Юрій послухався преподобного старця. У 1434 році син Юрія, Димитрій Шемяка, став спустошувати Вологодські землі, що належали великому князю. Преподобний Григорій, що не терпів чвари і насильство, відправився до Димитрію Шемяки і звернувся до нього із сміливою промовою. "Князь Димитрій, - сказав преподобний, - ти твориш діла не християнські. Іди краще в країну язичницьку до людей поган і не знаючих Бога. Вдови і сироти християнські волають проти тебе перед Богом. Скільки гине від тебе людей голодом і холодом, і якщо незабаром не припинив міжусобиці, кровопролиття і насильства, то сам скоро втратиш і слави і князівства".

За сміливе викриття Шемяка наказав скинути святого старця з мосту. Преподобний кілька годин лежав нерухомий. Але викриття його подіяли, і Шемяка незабаром залишив Вологду. Мужність преподобного Григорія ще більше посилило його шанування. Перед кончиною, долучившись Святих Таїн, він підбадьоруючи призначив ігуменом обителі свого сподвижника Олександра. Помер преподобний Григорій 30 вересня/13 жовтня 1442 року і був похований в заснованому ним монастирі.