Священномученик  Януарiй, єпископ, i з ним мученики Прокул, Соссiй i Фавст, диякони, Дисидерiй, читець, Євтихiй i Акутiон (бл. 305).

День пам'яті: 21 квітня/4 травня

Священномученик Яануарій, єпископ, і з ним святі мученики Прокул, Соссій, Фавст, диякони, Дисидерій, читець, Євтихій і Акутіон прийняли мученицьку смерть за Христа близько 305 року, під час гоніння імператора Диоклитіана (284 - 305).

Святителя Януарія схопили і привели на суд до правителя Кампанії (Середня Італія) Тимофія. За тверде сповідання християнської віри святителя кинули в розжарену піч. Але, подібно вавилонським отрокам, він вийшов звідти неушкодженим. Тоді за наказом Тимофія його розтягнули на верстаті і били залізними прутами так, що оголилися кістки.

Серед натовпу, що зібрався були святий диякон Фавст і святий читець Дисидерій, які плакали бачачи страждання свого єпископа. Язичники здогадалися, що вони християни, і кинули їх у в'язницю міста Путеоли разом зі священномучеником Януарієм. У тій тюрмі перебували ув’язнені раніше за сповідання Христа два диякони, святі Соссiй і Прокул, і два мирянина – святі  Євтихій і Акутіон.

Наступного ранку всіх мучеників вивели в цирк на розтерзання диким звірам, але звірі не чіпали їх. Тимофій оголосив, що всі чудеса походять від чаклунства християн, але тут же осліп і став волати про допомогу. Лагідний священномученик Януарій помолився про його зцілення, і Тимофій прозрів. Душевна ж сліпота не залишила мучителя, і він, із ще більшою люттю звинувачуючи християн в чаклунстві, наказав відсікти всім мученикам голови за стінами міста ( + 305).

Християни навколишніх міст взяли тіла святих мучеників для поховання, причому кожне місто взяло по одному , щоб мати свого заступника перед Богом. Жителі Неаполя взяли собі тіло священномученика Януарія. Разом з тілом вони зібрали з землі його кров, що запеклася. Коли посудину з цією кров'ю поставили на мощі святого мученика, покладені в церкві міста Неаполя, кров розчинилася і зробилася гарячою, немов щойно пролита. Від мощей священномученика Януарія відбувалося багато чудес. Під час виверження Везувію, коли жителі міста молилися священномученику Іаннуарію, лава зупинилася, не дійшовши до міста. Благочестива жінка приклала ікону із зображенням священномученика до померлого сина, і він воскрес.