Свята великомучениця Ірина

День пам'яті: 5/18 травня

Свята великомучениця Ірина жила в I столітті і до хрещення носила ім'я Пенелопа. Вона була дочкою язичника Лікінія, правителя міста Мігдоніі (Македонія, або Фракія). Лікіній побудував для дочки окремий розкішний палац, де вона жила зі своєю вихователькою Карією, оточена однолітками і слугами. Щодня до Пенелопи приходив наставник по імені Апеліан, який навчав її вчителем. Апеліан був християнином; під час навчання він говорив дівчині про Христа-Спасителя і наставив її в християнському вченні і християнських чеснотах.

Коли Пенелопа підросла, батьки стали думати про її заміжжя. У цей період життя Господь напоумив її чудовим чином: до неї у вікно прилітали один за одним три пташки - голуб з оливковою гілкою, орел з вінком і ворон зі змією. Учитель Пенелопи Апеліан пояснив їй значення цього знамення: голуб, що приніс оливкову гілку – благодать Божу, одержувану в хрещенні, визначав чесноти дівиці – смирення, лагідність і цнотливість; орел – який приніс вінок за перемогу над невидимим ворогом як нагороду від Господа, - знамення висоти духу, що досягається через Богоміркування. Ворон, що приніс змію на знак того , що диявол озброїться на неї і доставлятиме печалі, скорботи і гоніння.

Наприкінці бесіди Апеліан сказав, що Господь бажає обручити її Собі і що Пенелопа зазнає багато страждань за свого Небесного Жениха. Після цього Пенелопа відмовилася від заміжжя, прийняла хрещення від апостола Тимофія, учня святого апостола Павла, і була названа Іриною. Вона стала переконувати і своїх батьків прийняти християнську віру. Мати раділа наверненню дочки до Христа; батько спочатку не перешкоджав дочці, але потім почав вимагати від неї поклоніння язичницьким божествам.

Коли ж свята Ірина твердо і рішуче відмовилася, то розгніваний Лікіній велів зв'язати свою дочку і кинути під копита лютих коней. Але коні залишилися нерухомими, лише один з них відірвався від прив'язі, кинувся на Лікінія, схопив його за праву руку, вирвав її з плеча, а самого Лікінія збив і почав топтати. Тоді святу діву розв'язали, і по її молитві Лікіній в присутності очевидців встав неушкоджений, із здоровою рукою.

Бачачи таке диво, Лікіній з дружиною і безліччю народу, числом близько 3000 чоловік, увірував у Христа і відрікся від язичницьких богів. Залишивши управління містом, Лікіній оселився в палаці своєї дочки, маючи намір присвятити себе служінню Господу Ісусу Христу. Свята ж Ірина почала проповідувати вчення Христове серед язичників і навертала їх на шлях спасіння. Вона жила в будинку свого вчителя Апеліана.

Дізнавшись про це, Седекія, новий правитель міста, закликав Апеліана і запитав про спосіб життя Ірини. Апеліан розповів, що Ірина, як і інші християни, живе в строгій стриманості, в безперервній молитві і читанні Божественних книг. Седекія покликав до себе святу і почав переконувати її припинити проповідь про Христа і принести жертву богам. Свята Ірина безтрепетносповідала свою віру перед правителем, не боячись його погроз і готуючись гідно перетерпіти страждання за Хриcта. По наказу Седекії вона була кинута в рів, наповнений зміями і гадами. Десять днів свята пробула в рові і залишилася неушкодженою, бо Ангел Господній зберіг її і приносив їй їжу. Седекія приписав це чудо чарівництву і віддав святу на страшні тортури: наказав перепиляти її залізною пилою. Але пили ламалися одна за одною і не завдавали шкоди тілу святої діви. Нарешті, четверта пила залила тіло мучениці кров'ю. Седекія зі сміхом сказав мучениці: "Де ж Бог твій? Якщо у Нього є сила, нехай Він тобі допоможе". Раптово піднявся вихор, блиснула сліпуча блискавка, що вразила багатьох мучителів, пролунав грім, і полився сильний дощ. Бачачи таке знамення з Неба, багато хто увірував в Христа Спасителя. Седекія не покаявся перед явним проявом сили Божої, і віддав святу новим тортурам, але Господь зберіг її неушкодженою.

Нарешті народ обурився, дивлячись на страждання невинної діви, повстав проти Седекії і вигнав його з міста. Наступні правителі також піддавали святу Ірину різним жорстоким мукам, під час яких силою Божою вона продовжувала залишатися неушкодженою, а народ під впливом її проповіді і чудес, що відбувалися, все в більшій кількості навертався до Христа, залишаючи поклоніння бездушним ідолам. Всього святою Іриною було навернуто понад 10 000 язичників. Зі свого рідного міста Мігдоніі свята перейшла в місто Калліполь і там продовжувала проповідувати про Христа. Правитель міста по імені Вавадон піддав мученицю новим тортурам, але, побачивши , що свята залишається неушкодженою, отямився і увірував в Христа. Разом з ним увірувало велике число язичників, які всі прийняли святе хрещення від апостола Тімофія.

Після цього свята Ірина відвідала і інші міста Фракії – Костянтину, Месемврію з проповіддю про Христа, творячи чудеса, зцілюючи хворих і зазнаючи страждання за Христа. У місті Ефесі Господь відкрив їй, що наблизився час її кончини. Тоді свята Ірина у супроводі свого вчителя старця Апеліана та інших християн віддалилася за місто до гірської печери і, осінивши себе хресним знаменням, увійшла в неї, вказавши своїм супутникам закрити вхід у печеру великим каменем, що і було виконано. Коли на четвертий день після цього християни відвідали печеру, то тіла святої в ній не знайшли. Так преставилася свята великомучениця Ірина.