Преподобний Маркел, iгумен обителi “Невсипущих” (485)

День пам'яті: 29 грудня/11 січня

Преподобний Маркелл, ігумен обителі “Невсипущих”, був родом з міста Апамеї в Сирії. Він рано втратив своїх батьків-християн. Освіту здобув спочатку в Антіохії, потім в Ефесі. Весь маєток, який дістався йому від батьків, він роздав убогим, порвавши зв'язок зі світом. В Ефесі під керівництвом досвідченого старця Маркел вступив на шлях подвижництва, але потім пішов до Візантії до преподобного Олександра, ігумена обителі “Невсипущих”. Обитель отримала назву від того, що псалмоспів в ній відбувався безперервно – день і ніч. Преподобний прийняв Маркела і постриг його в чернецтво. Ревно борючись в недосипанні, пості та молитві, святий рано удостоївся великих духовних обдарувань і дару прозорливості. Він передбачав день кончини авви Олександра і своє обрання ігуменом, але, будучи сам ще молодим, не захотів мати підлеглих і тимчасово пішов з обителі, обходив монастирі, отримуючи повчання від старців.

Після смерті святого Олександра, коли ігуменом був поставлений авва Іван, Маркел повернувся, вельми втішивши братію. Авва Іван зробив Маркела найближчим своїм помічником. Після смерті Івана святий Маркел, всупереч своєму бажанню, був обраний ігуменом монастиря і в цьому сані перебував 60 років. Далеко поширилася слава про його святе життя. До Маркела приходили здалеку знатні і прості, багаті й убогі. Оточуючі святого багато разів бачили Ангелів, що супроводжували святого і охороняли його. Допомогою Божою обитель “Невсипущих” упорядковували. Святий Маркел, отримуючи від віруючих людей кошти на її розширення і прикрасу, побудував прекрасну велику церкву, лікарню, будинок для прочан. Своєю молитвою преподобний лікував хвороби, виганяв бісів і творив чудеса. Так, один з ченців був посланий до Анкари і там захворів. Будучи при смерті, він подумки кликав до свого авви. В той же час преподобний Маркел духовним слухом почув крик учня, встав на молитву, і хворий негайно ж видужав. Коли корабель, на якому знаходилися його ченці, знаходився в небезпеці, молитвою преподобний утихомирив морську бурю. Коли святому сказали, що у Візантії розгорілась пожежа, він слізно помолився за погибаюче у вогні місто, і пожежа втихомирилась, немов погасившись сльозами преподобного. Одного разу слуга якогось вельможі Ардавурія, незаслужено звинувачений, сховався в обителі від гніву пана. Ардавурій двічі вимагав від святого Маркела, щоб він видав йому Івана, але той щоразу відмовлявся. Тоді Ардавурій прислав загін воїнів, і монастир був оточений. Розчарована братія прийшла до авви, просячи позбавлення від біди. Святий Маркел один безстрашно вийшов за ворота монастиря до воїнів, тримаючи хрест. Преподобного оточувало сяйво, від хреста виходили блискавки; чувся грім. Тоді загін кинувся навтіки. Ардавурій, дізнавшись від воїнів про те, що трапилося, жахнувся і, заради святого Маркела, простив слугу.

Преподобний мирно переставився до Бога в 485 році. Його вірний учень Лукіан тужив про нього, але на п'ятий день після кончини преподобний Маркел з'явився йому і втішив, передбачивши швидкий спочинок.