5 листопада молитовне вшанування пам’яті  Мучеників Галактiона та Єпистимiї (ІІІ). 

Багате і знатне подружжя Клітофон і Левкіпія жило в місті Емесі Фінікійському, довгий час було бездітним. Багато золота віддали подружжя язичницьким жерцям, але залишалося безплідним.

Містом Емес у III столітті керував поставлений римськими кесарями сирієць Секунд. Він був нещадний і ревний гонитель християн і для їхнього залякування наказав виставити на вулицях витончені знаряддя тортур. Достатньо було найменшої підозри у приналежності до «секти галілеян» (так язичники іменували християн), щоб людина була схоплена і віддана на муки. Незважаючи на це, багато християн добровільно віддавали себе в руки катів, бажаючи постраждати за Христа.

Один старий чоловік, на ім'я Онуфрій, що ховав під рубищем жебрака свою чернечу та пресвітерську гідність, ходив по Емесу з дому в дім, просячи милостині. Скрізь, де він бачив можливість відвернути людей від язичницької помилки, він проповідував про Христа. Якось він прийшов у багатий будинок Левкіпії. Приймаючи від неї милостиню, інок відчув, що жінка сумна, і спитав її про причину цього смутку. Вона розповіла старцеві про своє сімейне нещастя. Втішаючи її, Онуфрій розповів їй про Єдиного Істинного Бога, про Його всемогутність і милість, про те, що Він завжди дає тим, хто з вірою звертається до Нього. Надія наповнила душу Левкіпії. Вона повірила і прийняла Святе Хрещення. Незабаром уві сні їй було відкрито, що вона народить сина, який стане справжнім послідовником Христа. Спочатку Левкіпія приховувала від чоловіка свою радість, але коли немовля народилося, вона відкрила чоловікові свою таємницю і переконала його хреститися. Немовля назвали Галактіоном. Батьки виховали його в християнській вірі та дали йому чудову освіту. Він міг зробити блискучу кар'єру, але Галактіон прагнув до непорочного, чернечого життя – усамітнення та молитви.

Коли Галактіону було 24 роки, батько вирішив його одружити і знайшов наречену, гарну та знатну дівчину на ім'я Єпістимія. Син не противився волі батька, проте за Промислом Божим весілля було на деякий час відкладено. Часто відвідуючи наречену, Галактіон поступово відкрив їй свою віру, навернув її до Христа і сам таємно хрестив її. Разом із Єпістимією хрестився і один із її рабів – Євтолмій. Новонавернені вирішили за прикладом Галактіона присвятити себе чернечому життю.

Залишивши місто, вони зникли на горі Публіон, де було два таємні монастирі, чоловічий і жіночий. Нові ченці мали взяти на себе всю необхідну фізичну роботу, оскільки насельники обох монастирів були старі і немічні. Декілька років ченці подвизалися у працях, пості та молитвах.

Одного разу Єпистімії було уві сні видіння: вона та Галактіон стоять у чудовому палаці перед Світлим Царем, і Цар подає їм золоті вінці. Це було передвістям їхньої швидкого мученицького спочинку. Язичникам стало відомо про існування монастирів. Було послано загін, щоб схопити їх насельників. Однак ченці та черниці встигли сховатися в горах. Тільки Галактіон не захотів бігти і залишився в келії, читаючи Писання. Коли Єпістимія побачила, що воїни ведуть пов'язаного Галактіона, вона почала благати ігуменію відпустити її, бо хотіла прийняти муки за Христа разом зі своїм обручником і учителем. Ігуменія зі сльозами благословила Єпістимію на подвиг. Святі перенесли важкі тортури, молячись і прославляючи Христа. За наказом судді їх четвертували. Євтолмій, колишній раб Єпістимії, брат її у Христі і сподвижник у чернечому діянні, таємно поховав тіла святих мучеників. Він же написав у науку сучасникам і нащадкам їхнє життя.