Святителя Павла, архієпископа Константинопольського, було обрано на патріаршу кафедру після смерті патріарха Олександра († 340), коли знову спалахнула аріанська єресь.

На Соборі, який обирав нового Константинопольського патріарха, було багато аріан. Вони повставали проти обрання святителя Павла, але православних членів Собору виявилася більшість.

Імператор Констанцій, що царював над Східною половиною Римської імперії, був аріанином. Під час виборів патріарха його не було у Константинополі. Після свого повернення він скликав собор, який незаконно оголосив поваленим святителя Павла, і імператор вигнав його зі столиці. На місце святителя звели аріанина Євсевія Нікомидійського. Патріарх Павло вирушив до Риму, де знайшов собі притулок та інші православні єпископи, вигнані Євсевієм.

Недовго керував Церквою Євсевій. Коли він помер, святитель Павло повернувся до Константинополя. Його з любов'ю зустріла паства. Але Констанцій вдруге вигнав святого, і йому довелося повернутися до Риму. Імператор Констант написав своєму східному співправителю Констанцію грізний лист, який відправив до Константинополя зі святим архіпастирем-вигнанцем. Загрози подіяли, і святителя Павла повернули на патріарший престол.

Проте незабаром благочестивого імператора Костянта, захисника православних, було зрадницько вбито під час палацового перевороту. Святителя Павла знову вигнали зі столиці і відправили на заслання до Вірменії, до міста Кукуз, де він прийняв мученицький спочинок. Коли патріарх відправляв Божественну літургію, увірвалися аріани і задушили святого його святительським омофором. Сталося це у 350 році. У 381 році святий цар Феодосій Великий урочисто переніс мощі святителя Павла сповідника з Кукуза до Константинополя. В 1326 році мощі святителя Павла були перенесені до Венеції.

Святитель Афанасій Великий, був сучасником святого Павла, про його вигнання коротко пише: "Святий Павло вперше засланий Костянтином в Понт, вдруге Констанцієм, окований залізними кайданами, заточений в Сінгару Месопотамську і звідти переведений в Емесу, а вчетверте в Кукузу Каппадокійську біля Таврської пустелі”.