Преподобний Онисифор прозорливий трудився в Києво-Печерській обителі в XII столітті.

Існує розповідь про чудову подію, що сталася в роки ігуменства святого Пимена. Цю розповідь умовно називають «Словом про Онисифора».

При преподобному ігумені Пимені святий Онисифор був уже глибоким старцем. Сказано там наступне.

«Відкрию тобі, брате, ще щось, через що я благоговію перед святим Антонієм і перед святим Феодосієм. Чув дивну річ від блаженних тих старців Печерських, які стверджували, що знають все від самих очевидців чуда, яке сталося в Печерському монастирі при ігумені Пимені.

Був довершений у всіх доброчесностях муж, на ім’я Онисифор, саном пресвітер, прозорливий, з милості Божої, і який бачив за будь-якою людиною її гріхи. Говорять про багато його подвигів, але розповім про один.

Цей блаженний Онисифор мав духовного сина, ченця, якого любив як друга і який, обманюючи, не наслідував життя зазначеного святого: прикидався посником і зображував себе цнотливим, але їв і пив потай, і зле витрачав час свого життя. І втаїлося те від духовного мужа, і жоден із братії нічого не знав.

І ось одного разу, перебуваючи здоровим, нечестивець раптово помер. І від смороду, який долинав від нього, ніхто не міг наблизитися до його тіла. І всі тоді жахнулися, і його ледве винесли, але не могли звершити над ним відспівування, будучи гнані смородом. Поклавши його далеко, звершували звичайне відспівування на відстані, причому деякі затискали свого носа. Внісши в печеру, його поховали там. І засмерділо так, що від печери бігли і звірі. І неодноразово чулося гірке волання, немов покійного мучили.

І Онисифору з’явився святий Антоній, проговорив із гнівом: «Навіщо ти так вчинив? Ти поклав тут такого поганого і нечистого, і беззаконного, і багатогрішного, подібного якому ще тут не клали, і це святе місце виявилося опоганеним».

Коли видіння скінчилося, той Онисифор упав на коліна і молився перед Богом: «Господи! Чому Ти приховав від мене справи згаданої людини?» Тоді ангел, наблизившись, відповів йому: «У повчання всім, хто грішить, і нерозкаяним, щоб, побачивши, покаялися». Сказавши так, він став невидимий. І цей священник Онисифор все повідав ігумену. В іншу ніч він почув про те ж: «Поспішай викинути його геть на поталу псам, бо він не гідний тут залишатися!» І тоді Онисифор знову встав на молитву. І почув він голос: «Якщо бажаєш, допоможи йому».

Потім, порадившись з ігуменом, вирішили, що змусять когось піти, винести безбожного назовні і кинути в воду, бо ніхто не міг добровільно наблизитися до схилу з печерою. Але святий Антоній, з’явившись знову, сказав: «Я змилувався над душею того брата, оскільки не міг порушити обітниці, яку дав перед вами, що кожен, хто лежить тут, навіть якщо виявиться грішником, буде прощений. Адже ті, хто спочиває зі мною в цій печері, аж ніяк не гірше старозавітних праведників і догодили Богові в Новому Заповіті. Я молився Господу Богу, щоб ніхто з нашого монастиря не став засудженим на пекельні муки. Господь відповів, і я почув такі Його слова: «Я Сам прорік Аврааму, що заради двадцяти праведників прощу ціле місто. А тим більше спасу і помилую грішника заради тебе і заради твоїх сподвижників: якщо зустріне смерть тут, то знайде спокій, отримавши прощення за твоїми молитвами».

І той Онисифор переказав все бачене і почуте своєму настоятелю і всім браттям. Я зустрів потім одного з них, який мені все розповів про колишніх тих чорноризців. А ігумен Пимен, перебуваючи у великому подиві через страшну подію, зі сльозами молився Богу за спасіння душі брата.

І він був удостоєний якогось видіння від Бога, Який сказав: «Уже багато грішників віддані тут погребінню. Але заради святих, що догодили Мені і лежать в печері, вони всі прощені. За молитвами Моїх рабів Антонія і Феодосія і тих, що подвизалися з ними святих чорноризців, Я помилував душу цього окаянного. І ось тобі знак: сморід пропаде, і з’явиться запашність».

Той викликав всю братію і описав видіння, і вирушив з нею до печери побачити, що сталося, і всі відчули запашність, не чуючи ні смороду, ні волання. Насолодившись же пахощами, всі прославили Бога зі святими Його угодниками».

Мощі святого Онисифора покояться в Ближніх печерах, але дані про них на картах 1638 і 1661 років коментувати не дуже легко.

На карті 1703 року згаданий «Онисифор священник».

На картах 1795 року і XIX століття за преподобним Онисифором закріплюється ім’я Сповідника. Церковна традиція застосовує дане слово до мучеників за віру, чиї страждання не привели до смерті, але у випадку з преподобним Онисифором мова, ймовірно, йде про те, що подвижник звершував Таїнство Сповіді над ченцем, що приховував свої гріхи.