Преподобна Матрона народилася у місті Пергії Памфілійській (Мала Азія) у V столітті.

Її видали заміж за заможного Дометіана. Коли у подружжя народилася дочка Феодотія (Богдана), вони переселилися до Константинополя. Двадцятип'ятирічна Матрона  любила ходити до Божого храму. Цілі дні проводила вона там, палко молячись Господу і плачучи за свої гріхи.

У храмі свята познайомилася з двома благочестивими старицями Євгенією та Сусанною, які з юності трудилися при ньому в працях та молитві.

Преподобна Матрона стала наслідувати Богоугодне життя подвижниць, упокорюючи своє тіло стриманістю і постом, за що їй доводилося зазнавати нападів з боку чоловіка. Душа її прагнула повного зречення світу. Після довгих вагань свята Матрона вирішила залишити сім'ю і просила Господа відкрити, чи завгодно Йому її намір. Господь почув молитви раби Своєї. Якось у тонкому сні їй було видіння, що вона тікає від чоловіка, який наздоганяє її. Свята сховалась у натовпі ченців, що йшли назустріч, і чоловік її не помітив.

Цей сон преподобна Матрона прийняла як Божу вказівку вступити до чоловічого монастиря, де чоловік не здогадається її шукати. Свою доньку вона віддала на виховання стариці Сусанні, а сама обстригла волосся і, переодягнувшись у чоловічий одяг, прийшла до монастиря преподобного Вассіана (пам'ять 10 жовтня).

Там преподобна Матрона видала себе за євнуха Вавилу і була прийнята до братії. Побоюючись щоб бува ченці не дізналися, що вона жінка, свята перебувала у постійному мовчанні та багатьох працях. Братія дивувалася великим чеснотам Вавили.

Якось свята з іншими ченцями працювала у монастирському винограднику. Початківець інок Варнава помітив, що в неї проколоті мочки вух і запитав про це. "Треба, брате, землю обробляти, а не на чужі голови дивитися, це не личить ченцю", - відповіла свята.

Через деякий час ігумену монастиря, преподобному Вассіану, було уві сні одкровення, що євнух Вавила – жінка. Таке ж одкровення було і блаженному Акакію, ігумену сусіднього Авраамієвого монастиря.

Преподобний Вассіан закликав святу Матрону і суворо зажадав відповіді, з якою метою вона проникла в монастир, чи не для розбещення ченців та ганьби обителі. Преподобна зі сльозами розповіла ігуменові все своє минуле життя, про переслідування чоловіка, який ненавидів її подвиги та молитви, про видіння, яке вказало їй іти до чоловічого монастиря. Переконавшись у тому, що наміри її були чистими і непорочними, і благословивши її, преподобний Васіан відправив святу Матрону до міста Емес до жіночого монастиря. У тій обителі свята пробула багато років, вражаючи сестер висотою свого чернечого подвигу. Коли померла ігуменя, за одностайним бажанням черниць настоятелькою обителі стала преподобна Матрона.

Слава про її чесноти, про чудовий дар зцілень, який вона набула від Господа, поширилася далеко за стінами монастиря. Почув про подвиги преподобної і Дометіан. Коли свята Матрона дізналася, що її чоловік прийшов до монастиря і хоче її бачити, вона таємно пішла до Єрусалиму, потім на гору Сінай, звідти до Берита, де поселилася у покинутому язичницькому храмі.

Місцеві жителі дізналися про її затвор, почали приходити до неї. Багатьох свята подвижниця відвернула від язичницької безбожності і навернула до Христа.

Біля житла преподобної стали селитися жінки та дівчата і незабаром з'явився новий монастир. Виконуючи Божу волю, відкриту їй у видінні, свята покинула Берит і вирушила до Константинополя, де дізналася, що чоловік її помер.

З благословення свого духовного отця, преподобного Вассіана, подвижниця заснувала в Константинополі жіночий монастир, куди переїхали й сестри з заснованої нею Беритської обителі. Константинопольський монастир преподобної Матрони був відомий строгістю чернечого статуту, доброчесним життям сестер.

У глибокій старості свята Матрона удостоїлася видіння пресвітлого раю та уготованого там місця за 75-річний чернецький подвиг. У віці ста років преподобна Матрона, благословивши сестер, тихо відійшла до Господа (близько 492 року).