Святі мученики Онисифор і Порфирій жили за царювання римського імператора Диоклитіана.

Під час жорстокого гоніння на християн, розпочатого цим безбожним царем, і вони спромоглися зазнати за Христа тяжких мук. Їх піддали нелюдському побиттю по всьому тілу і багаторазовим страшним катуванням. Після того мучителі поклали страстотерпців Христових на довгі сковороди і, розвівши вогонь, палили їх. Нарешті їх прив'язали до лютих, диких коней. Святі мученики, що волочилися ними по кам'янистому і нерівному грунті, були зовсім роздерті і в таких муках віддали душі свої Богові. Віруючі вночі таємно зібрали останки їх і з честю поховали в Пангіанському селі, де від них почали витікати різноманітні чудеса і зцілення на славу дивного у святих Своїх Бога, у Трійці славного.

Святі мученики Онисифор та Порфирій постраждали на початку IV століття. Селище Пангіанське, інакше Панкеан, лежало в Македонії, біля гори Пангей, від якого й отримало своє найменування. Про перебування святих мощів у цьому селищі і про чудеса, що витікали від них, є згадка в 9-ій пісні канону, складеного Йосипом Піснописцем (тропар 3-й).