Святий пророк Авдій (з 12-ти, IX століття до Різдва Христового) був родом із селища Віфарама, поблизу Сихему, і служив домоправителем у нечестивого царя Ізраїльського Ахава.

В той час весь Ізраїль відвернувся від Істинного Бога і став приносити жертви Ваалові. Але Авдій потай незмінно служив Богу Авраама, Ісака та Якова.

Коли нечестива і безпутня Єзавель, дружина Ахава, винищувала усіх пророків Господніх, Авдій давав їм притулок і годував.

Спадкоємець Ахава цар Ахазія послав 3 загони, щоб схопити святого пророка Іллю. Один з цих загонів очолював святий Авдій. По молитві святого Іллі, два загони були пожерті небесним вогнем. Святого Авдія і його загін Господь пощадив (4 Цар. 1).

З цього часу святий Авдій залишив військову службу і пішов за пророком Іллею. Згодом він і сам отримав дар пророцтва. Богонадхненне творіння святого Авдія – Книга пророцтв, займає четверте місце серед книг Малих пророків. Вона містить передбачення про Новозавітню Церкву.

Святий пророк Авдій був похований у Самарії.