В Індії, яка колись отримала християнську віру через Євангелію святого апостола Фоми, правив цар Авенiр, ідолопоклонник і жорстокий гонитель християн. Він довго не мав дітей. Нарешті у царя народився син, названий Іоасафом. При народженні царевича наймудріший царський звіздар передбачив, що прийме царевич гнану його батьком християнську віру. Цар, бажаючи запобігти передбаченому, наказав побудувати для царевича окремий палац і розпорядився, щоб царевич не почув жодного слова про Христа та його вчення.

Досягши юнацького віку, царевич випросив у батька дозволу виїжджати за межі палацу і побачив тоді, що існують страждання, хвороби, старість і смерть. Це спонукало царевича до роздумів про суєтність і безглуздість життя, і він став перебувати у тяжких роздумах.

У той час у далекій пустелі трудився мудрий самітник преподобний Варлаам. Божим одкровенням він дізнався про юнака, який страждає в пошуках істини. Вийшовши з пустелі, преподобний Варлаам під виглядом купця вирушив до Індії і, прибувши до міста, де був палац царевича, оголосив, що привіз із собою дорогоцінний камінь, що має чудодійними властивостями зцілювати хвороби.

Приведений до царевича Іоасафа, преподобний Варлаам став викладати йому християнське віровчення у вигляді притч, а потім і від Святого Євангелія і Святих Апостол. З настанов Варлаама юнак зрозумів, що дорогоцінний камінь є віра в Господа Ісуса Христа, увірував у Нього і побажав прийняти Святе Хрещення. Охрестивши царевича, преподобний Варлаам наказав йому піст і молитву і відійшов у пустелю.

Цар, дізнавшись, що син його став християнином, впав у гнів та скорботу. За порадою одного з вельмож цар влаштував дебати про віру між християнами і язичниками, на яку під виглядом Варлаама з'явився маг і чародій Нахор. Нахор повинен був визнати себе в дебатах переможеним і таким чином відвернути царевича від християнства.

Через видіння у сні святий Іоасаф дізнався про обман і погрожував Нахору лютою карою, якщо той виявиться переможеним. Переляканий Нахор, не тільки переміг язичників, але й сам увірував у Христа, розкаявся, прийняв Святе Хрещення і пішов у пустелю.

Цар намагався відвернути сина від християнства ще іншими засобами, але царевич подолав усі спокуси. Тоді за порадою вельмож Авенiр виділив синові половину царства. Святий Іоасаф, ставши царем, відновив християнство у своїй країні, відбудував заново церкви і, нарешті, навернув у християнство свого батька царя Авенiра.

Незабаром після Хрещення цар Авенiр помер, а святий царевич Іоасаф залишив царство і пішов у пустелю на пошуки свого вчителя старця Варлаама.

Протягом двох років мандрував він пустелею, терплячи напасті та спокуси, поки знайшов печеру преподобного Варлаама, що рятувався в безмовності. Старець і юнак почали трудитися разом. Коли наблизився час смерті преподобного Варлаама, він відслужив літургію, долучився до святих Таїн і причастив святого Іоасафа і з тим відійшов до Господа, пробувши в пустелі 70 років із прожитих ста років.

Здійснивши поховання старця, святий Іоасаф залишився в тій же печері, продовжуючи пустельницький подвиг. Він пробув у пустелі 35 років, відійшов до Господа, досягши шістдесятиліття.

Наступник святого Іоасафа за царством, Варахія, за вказівкою якогось пустельника знайшов у печері нетлінні і запашні мощі обох подвижників, переніс їх у свою батьківщину і поховав у церкві, спорудженій преподобним царевичем Іоасафом.