Преподобний Іларіон чудотворець народився в 816 році у Кахетії (Східна Грузія).

Він походив із роду грузинських князів Вачнадзе (Донаурі). В хлопчика з раннього віку виявилася схильність до подвижництва.

У 9 років він знав напам'ять Євангеліє, а в 12 років був пострижений у чернецтво в обителі, започаткованому його батьком.

У 16 років юнак переселився до Давидо-Гареджійської пустелі. Тут преподобний Іларіон провів пустельником 10 років.

Невпинними молитвами, сльозами, безмовністю, чуванням і постництвом він став відомий всій Грузії. Але преподобний дуже не любив слави. Прийнявши сан ієрея, він ухилився від запропонованої йому в Грузії єпископської кафедри в Сагареджо (в Кахетії) і пішов у Святу Землю на поклоніння Гробу Господньому.

17 років святий Іларіон провів у Йорданській пустелі, живучи в печері святого пророка Іллі Фесвитянина, яка колись служила житлом і святому Івану Хрестителю. Тут йому уві сні з'явився Ангел Господній і закликав преподобного поспішити до Грузії, щоб застати живим свого батька.

Святий Іларіон вирушив на батьківщину, де після смерті свого батька влаштував з отчого дому монастир, постриг у чернецтво матір та сестру і залишався при цьому монастирі до смерті своєї матері.

Потім він віддав половину свого маєтку Давидо-Гареджійскому монастирю, а іншу половину розділив жебракам і вирушив до Константинополя.

Вклонившись святиням Царгорода, святий Іларіон пішов на гору Олімп, у Малій Азії, де близько 864 року заснував грузинську обитель. Тут він пробув п'ять років. За цей час стало відомо про багато зцілень, здійснених силою молитви преподобного, через Таїнства Хрещення та Миропомазання.

Уникаючи слави, святий Іларіон вирушив до Риму на поклоніння Гробам святих первоверховних апостолів Петра та Павла. По дорозі він відвідав Константинополь і Солунь, здійснивши кілька зцілень (садівника та юнака, які мали "сухі" ноги). По дорозі назад преподобний Іларіон знову зупинився у Солуні, де провів три роки. Відоме диво, коли полонений скіфами диякон (з церкви в ім'я святого великомученика Димитрія Солунського) звільнився від кайданів, молитовно покликавши допомогу святого Іларіона.

Святий Іларіон був сповіщений про свою смерть за 40 днів, і за 3 дні до смерті він долучився до Святих Тайн, попрощався з братією і зачинився у своїй келії. Він мирно відійшов до Господа 19 листопада 875 року.

Чесні мощі його були опущені в кам'яний склеп, а по закінченні. 40 днів прославилися зціленнями тих, хто приходив до них з вірою. За розпорядженням імператора Василя Македонянина (866-886) мощі святого Іларіона були перенесені з Фессалонік до Константинополя в 882 році.

Імператор хотів покласти їх у царські палати, але святий Іларіон явився йому уві сні і вказав, щоб мощі його були покладені в новоствореному храмі на честь Святих Апостолів, поблизу Босфору Фракійського.

Грузинська Православна Церква в IX столітті зарахувала преподобного Іларіона до святих і встановила йому пам'ять 19 листопада.