Святитель Прокл, архієпископ Константинопольський, змалку весь свій час віддавав молитві та вивченню Святого Письма. Господь удостоїв його великого щастя бути учнем святителя Івана Золотоустого († 407, пам'ять 13 листопада), який висвятив його спочатку у сан диякона, а потім у сан пресвітера. Святий Прокл був свідком явлення апостола Павла святителю Івану Золотоусту. Від свого вчителя святий Прокл отримав глибокі знання Святого Письма, навчився у досконалій формі викладати думки.
Після вигнання і смерті святителя Івана Золотоустого святий Прокл був висвячений святим патріархом Константинопольським Сисинієм (426–427) у сан єпископа міста Кізика, але під впливом єретиків-несторіан паства вигнала свого святителя. Тоді святий Прокл повернувся до столиці і проповідував Слово Боже у храмах Константинополя, зміцнюючи слухачів у православній вірі, викриваючи злочестивих єретиків. Після смерті святителя патріарха Сисинія святитель Прокл був зведений до архієпископа. Ставши патріархом Константинопольським, керував Церквою впродовж дванадцяти років (434–447). Стараннями святителя Прокла за правління святого царя Феодосія II (408–450) з Коман до Константинополя було перенесено мощі святителя Івана Золотоустого.
Під час патріаршества Прокла імперію спіткав руйнівний землетрус, який тривав кілька місяців. У Віфінії, Геллеспонте, Фрігії руйнувалися міста, зникали з лиця землі річки, в безводних раніше місцях виникали згубні повені. Константинопольці на чолі з патріархом та імператором виходили з міста та робили молебні про припинення небаченого за силою лиха. Під час одного молебню з натовпу був невидимою силою піднятий у повітря хлопчик і віднесений на таку висоту, де людський погляд уже не міг його бачити. Потім цілим і неушкодженим юнак був опущений на землю і розповів, що там, у висоті, він чув і бачив, як Ангели, славлячи Бога, співають: "Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний". Весь народ заспівав Трисвяту молитву, приєднавши до неї: "Помилуй нас" - і землетрус припинився. Цю молитву Православна Церква співає за богослужінням і досі.
Константинопольська паства любила свого патріарха за його подвижницьке життя, за його турботу про знедолених та за його проповіді. До наших днів дійшли багато творінь святителя. Найбільшою популярністю користуються спрямовані проти несторіан два Слова святителя на похвалу Божої Матері та чотири Слова на Різдво Христове, що викладають православне вчення про Втілення Божого Сина. Загальну повагу здобула діяльність святого патріарха з улаштування доброго устрою у всіх церковних справах. Оточений любов'ю та пошаною, Прокл відійшов до Господа у похилому віці († 446–447).
|