Свята мучениця Кикилія була римлянкою з багатого та знатного роду. Вона з юності сприйняла християнську віру і старанно молилася, допомагала нужденним, під багатим одягом приховувала власницю.

Батьки вирішили видати Кикилію заміж за почесного язичника Валеріана. Свята не наважилася суперечити волі батьків, але зі сльозами молилася Богу, щоб її наречений увірував у Христа, а вона зберегла б цноту. Свята вмовила нареченого піти з нею до єпископа Урбана, що ховався від гонінь у печері біля Апієвої дороги. Настанови мудрого старця проникли в душу Валеріана, і він увірував у Христа і навернув у християнство та свого брата Тивуртія. Брати роздали частину свого маєтку бідним, доглядали хворих, ховали християн, замучених гонителями.

Імператор Аммах, дізнавшись про це, наказав схопити братів і привести на суд. Він зажадав, щоб святі зреклися Христа і принесли жертви язичницьким богам. Брати відмовилися. Тоді мучеників стали нещадно бити батогами. Святий Валеріан під тортурами переконував християн не лякатися мук, але твердо стояти за Христа.

Імператор, бажаючи уникнути впливу святого проповідника на народ, наказав вивести мучеників за межі міста і страчувати там. Загоном воїнів, які супроводжували мучеників на страту, командував Максим. Його вразила мужність святих. Він спитав, чому вони не бояться смерті. Святі брати відповіли, що вони залишають тимчасове життя заради вічного життя. Максим захотів докладно дізнатися про вчення християн. Він привів святих Валеріана і Тивуртія у свій дім і всю ніч слухав їхню бесіду. Дізнавшись про це, свята Кикилія прийшла до Максима зі священником, і він з усією родиною прийняв Святе Хрещення.

Коли наступного дня мучеників Валеріана і Тивуртія обезголовили, святий Максим всенародно сповідав, що бачив, як їхні святі душі сходили до Небес. За це сповідання святий мученик Максим був до смерти забитий батогами († 230).

Імператор хотів заволодіти маєтком страчених, але, дізнавшись, що свята Кикилія вже роздала все майно, що залишилося, жебраком і своєю проповіддю навернула в християнство 400 чоловік, наказав стратити її. Три дні її морили жаром і димом у розжареній лазні, але благодать Божа зберігала її. Тоді її вирішили обезголовити. Кат ударив святу мечем, але лише поранив її. Свята мучениця страждала ще три дні в повній свідомості, стверджуючи у вірі оточуючих, і померла з молитвою на устах.