Святий Михаїл воїн, був серед перших християн Болгарії, жив у місті Потуке під час правління імператора Михайла III П'яного (855–867). Походив із старовинного болгарського роду. Ще дитиною його називали "святе дитя". З юності він вів непорочне життя, мав страх Божий, постив, щедро роздавав милостиню бідним і відвідував хворих, був лагідний і смиренний. В 24 роки святого Михайла було поставлено начальником над військовою дружиною. Турки пішли війною на християн. Святий Михайло у боях надихав своєю мужністю всю дружину. Коли союзники болгар, греки, втекли з поля бою, він упав на землю і зі сльозами молився за спасіння християн. Потім він повів своїх воїнів на ворога. Увірвавшись у середину ворожих рядів, він розкидав їх, а сам залишився неушкодженим.

Повертаючись додому після війни, він позбавив мешканців одного міста в Раїфській пустелі від величезної змії, що виходила з озера та поїдала дітей. Повернувшись додому, святий Михаїл через кілька днів віддав дух свій Господу, Якого полюбив з юності. Безліч чудес чинив він після смерті, подаючи зцілення припливаючим до нього з благоговінням.

Перенесення мощів святого з Потука до Тирнова було здійснено у 1206 році, а на початку XIX століття їх перенесли до Валахії.