Святий благовірний князь Ярополк Ізяславович, у Святому Хрещенні Петро, був онуком Ярослава Мудрого, правнуком рівноапостольного Володимира.

Він розділив сумну долю свого батька, великого князя Київського Ізяслава, вигнаного братами з Києва. Ярополк їздив з різними дорученнями від батька до польського короля, німецького імператора та Римського єпископа святого Григорія VII (1073–1085).

Після смерті великого князя Святослава в 1078 році князю Ізяславу було повернуто великокнязівський престол, а Ярополк отримав Вишгород.

Після смерті батька йому було дано на спадок місто Володимир-Волинський, звідки його намагалися вигнати Ростиславовичі. На шляху з Володимира до Звенигорода Галицький Ярополк був віроломно вбитий нерадцем, який був у числі його почту († 1086). Вбивця, мабуть, був підкуплений Ростиславовичами.

Тіло Ярополка було перенесено до Києва і 5 грудня поховано в церкві святого Петра, яку він сам почав будувати. Багато церковних пам'яток, починаючи з літопису преподобного Нестора, свідчать, що вбитий благовірний князь Ярополк шанувався серед святих угодників Божих.