Святитель Григорій, єпископ Акрагантійський, народився на острові Сицилія, в селищі Преторія, недалеко від міста Акраганта, від благочестивих Харитона та Феодотії.

Восприємником немовляти Григорія при Хрещенні був єпископ Акрагантійський Патаміон. В десятирічному віці хлопчик, був відданий на навчання, де опанував грамоту, навчився читати, співати церковні піснеспіви. У 12-річному віці святого Григорія було поставлено в клірики. Духовне керівництво над ним було доручено архідиякону Донату. Святий Григорій прослужив при Акрагантійській церкві 10 років. Якось Ангел Господній з'явився святому юнакові, який мав гаряче бажання відвідати Єрусалим, і сказав, що Бог благословив його намір.

У Єрусалимі святий Григорій був представлений патріарху Макарію (563–574), який залишив благочестивого юнака для служіння при своєму кафедральному соборі, висвятивши його у диякона. Душа святого Григорія жадала чернечого подвигу, і патріарх, благословивши, відпустив його до монастиря на Єлеонську гору. Через рік святий Григорій пішов з обителі до старця-пустельника, який продовж чотирьох років навчав його духовної мудрості, смиренності та правил чернечого життя. Подвижник, побачивши у святому Григорії майбутнього великого світильника Церкви, благословив його покинути затвор.

Залишивши старця, святий Григорій пробув деякий час у Єрусалимі, а потім вирушив до Константинополя, де його з любов'ю прийняла братія монастиря в ім'я святих мучеників Сергія та Вакха. Видатні подвижницькі праці ченця Григорія, його духовний досвід і богословські знання привернули увагу патріарха Константинопольського Євтихія (552–565), на настійну вимогу якого брав участь у діяннях П'ятого Вселенського Собору (553). Після закінчення Собору святий Григорій вирушив до Риму, щоб там поклонитися гробницям святих апостолів Петра та Павла.

На той час помер єпископ Акрагантійський. Найстаріші клірики та імениті громадяни Акраганта прибули до Риму з проханням до папи визначити наступника на їхню кафедру з тих кандидатів, які були йому представлені. Проте папа відхилив їхні пропозиції і за навіюванням з Висот покликав на єпископське служіння святого Григорія.

Декілька років святитель Григорій мирно керував врученою йому від Бога паствою, був захисником знедолених, мудрим проповідником, чудотворцем-цілителем. І в архієрейському сані святитель Григорій вів життя ченця-подвижника, ревно зберігаючи чернечі обітниці. Паства любила свого святителя, вірила йому. Однак у святого владики були й недоброзичливці, які наважилися його обмовити. Заздрісники таємно, коли святий Григорій був у храмі, провели у його покої підкуплену блудницю, а потім перед народом, який після богослужіння проводжав свого владику до дверей будинку, вивели її та звинуватили святителя Григорія у смертному гріху перелюбу. Святого єпископа відразу взяли під варту. Народ намагався захистити владику, але безуспішно. На суді блудниця лжесвідчила проти святителя Григорія. Як тільки вона вимовила слова наклепу, з нею стався напад біснування. Тоді судді звинуватили святителя у чаклунстві. Святитель Григорій був відправлений на суд до Римського єпископа разом із доносом про його "злочини". Папа, прочитавши донос, не побажав бачити обвинуваченого і наказав запроторити його до в'язниці. Покірно переносив святий своє приниження, перебуваючи у постійній молитві. Про його молитовний подвиг і дар чудотворень незабаром стало відомо в місті та окрузі. У в'язницю стали приходити благочестиві римляни, яких ув'язнений святитель навчав праведного життя, а хворим просив у Господа зцілення.

Через два роки до папи приїхав прозорливий старець, на ім'я Марк, який знав святого Григорія ще юнаком. Старець не повірив доносу і попросив папу скликати Собор, щоб дослідити справу Григорія. На запрошення папи на Собор прибули багато кліриків міста Акраганта, а також усі, що оббрехали святителя, у тому числі й блудниця. З Константинополя прибули до Риму три єпископи та імператорський сановник Маркіан. У дорозі Маркіан тяжко захворів. За порадою багатьох людей, які раніше отримали зцілення молитвами святителя Григорія, слуги віднесли вмираючого до в'язниці, де страждав чудотворець. За молитвами святого Григорія Господь дарував Маркіану зцілення.

На Соборі наклепники намагалися відстоювати своє звинувачення і як головний доказ представили суду збожеволілу блудницю, стверджуючи, що Григорій зачарував її. Святитель, створивши над нею молитву, вигнав диявола. Жінка прийшла до тями і відкрила Собору всю правду. Наклепники були осоромлені і засуджені. Маркіан хотів навіть стратити їх, але святий Григорій попросив для них прощення.

Святитель Григорій з почестями повернувся на свою кафедру і, оточений любов'ю пасомих, керував Церквою до свого мирного спочинку.