Народилася у Тирново, можливо близько 1206 року. Її батьком був болгарин-землероб, а мати - валашка. Мати виростила дочку в істинно християнському дусі, але незабаром померла. Тоді батько Філофеї одружився. Благочестива юначка багато зазнала від мачухи, яка звинувачувала її в непокорі, надмірно частому відвідуванні церкви і розточенні домашнього добра на милостиню сиротам і бідним дітям. Батько теж дорікав доньці, але Філофея твердо трималася богоугодного життя якому навчилася у матері. Вона зберігала свою непорочність, продовжувала ходити до церкви, роздавала одяг і їжу нужденним дітям, проводити час у домі в пості та молитві.

Господь закликав її до себе, коли Філофеї було лише дванадцять років. Стояла осінь, і батько працював у полі, а мачуха щодня посилала Філофею відносити батькові їжу з дому. Але Філофея мала звичай віддавати частину їжі бідним дітям, які просили на вулиці. Батько, помітивши нестачу їжі, докорив цьому дружину, але та відповіла що посилає достатньо. "Запитай дочку твою, що вона робить з їжею", - сказала мачуха. Батько розлютився на дочку і вирішив таємно простежити за нею. Якось опівдні, ховаючись у кущах, він побачив, як Філофея роздає їжу бідним дітям. Шалений гнів охопив його, він піддався диявольському наученню і кинув свою сокиру у Філофею. Смертельно поранена, мучениця віддала дух у руки найсолодшого нареченого Христа, прийнявши смерть за віру.

Відразу після скоєння злочину страх і каяття охопили батька. Він спробував підняти тіло дочки, але не зміг – воно стало важким, як камінь. Тоді він побіг до архієпископа Тирновського і сповідав свій гріх. Архієпископ із духовенством і натовпом народу вийшли з міста з кадінням та свічками в руках, маючи намір перенести тіло святої мучениці до міського собору. Але їм не вдалося підняти тіло з землі.

Розуміючи, що свята Філофея не бажає залишатися у своєму місті, архієпископ і духовенство стали молитися Богу і мучениці, називаючи один за одним багато монастирів, церков і соборов по обидва боки Дунаю. Але коли був названий монастир Куртя-де-Арджеш, тіло мучениці стало легким і було покладено в раку для шанування. Архієпископ написав про волю святої мучениці воєводі Раду Чорному (Раду Негру), просячи його прийняти мощі святої для захисту та втіхи румунського народу. Тирновське духовенство проводило тіло святої до Дунаю, де їх зустріли румуни – духовенство та миряни на чолі з митрополитом та воєводою. З царськими почестями мощі були доставлені до Куртя-де-Арджеського монастиря, де спочивають і нині.

Віруючі всієї Румунської Православної Церкви вшановують святу Філофею, але особливо велике її шанування в Арджеських, Димбовицьких та Прахівських землях. До неї звертають особливі молитви про лікування хворих, влаштовують паломництва, особливо у день її пам'яті 7 грудня. У часи посухи раку з мощами святої проносили урочистим ходом навколишніми селами, і її молитвами Бог посилав дощі.