Священномученик Климент – апостол від 70-ти, четвертий єпископ (папа) Риму народився в дуже знатній сім'ї, що полягала у спорідненості з імператорською родиною. Будучи розлучений у дитинстві з батьками та братами, він виріс серед чужих людей. Як і знатні римські юнаки, Климент здобув блискучу освіту, але світські науки його не захоплювали. Щойно став повнолітнім, він залишає Рим. У Святу Землю, в Палестину, де жив і страждав Христос і проповідують його апостоли – ось куди тягне юного Климента.

Приїхавши до Олександрії, він слухає проповіді вченого благовісника Варнави і стає гарячим прихильником нового вчення. Через деякий час Климент у своїх мандрівках зустрічає апостола Петра, приймає від нього Святе Хрещення, стає одним з його найближчих учнів (Флп.4:3). Євангельська проповідь допомогла Клименту чудовим чином знайти свою сім'ю, яку він вважав загиблою: серед учнів першоверховного апостола виявляються два його брати-близнюки, трохи пізніше він знаходить батьків. Чи треба говорити, що вся сім'я після цього прийняла християнство і почала проповідувати спасенне вчення.

Незадовго до своєї мученицької смерті апостол Петро висвячує Климента в єпископа. Після смерті св. Петра, св. Ліна та св. Анаклета, з 92 до 101 року Римським єпископом є апостол Климент. Доброчесне життя і святительський подвиг Климента були благотворним прикладом для гордих римських громадян, багато з яких стали послідовниками Христа. Життя Священномученика зберегло нам приклад того, як одного разу на свято Великодня після проповіді апостола хрестилося одразу 424 особи, серед яких були представники всіх римських станів – від рабів до членів імператорської сім'ї.

Стурбовані успіхами християнського ієрарха, язичники донесли про нього імператору Траяну, звинувативши святителя у неповагу до римських богів. Розгніваний імператор велить вигнати Климента зі столиці, засудивши його на заслання. Багато з учнів апостола пішли за ним в Інкерманські каменоломні, що знаходяться недалеко від Херсонеса Таврійського, віддаючи перевагу добровільному засланню розлуки з духовним отцем.

Інкерманські каменоломні були традиційним місцем заслання християн. Нелегке життя подвижників було особливо важким через відсутність питної води. По молитві святителя Климента Ангел Господній, що з'явився у вигляді Агнця, вказує на місце джерела. Це диво залучило до святителя Климента багато людей. Слухаючи ревного проповідника, сотні язичників наверталися до Христа. Щодня хрестилося по п'ятсот і більше людей. Там же, у каменоломнях, було вирубано храм, у якому він проповідував. У 101 році священномученик Климент був убитий за наказом імператора; його втопили, кинувши в море з вантажем на шиї. Климент прославився багатьма чудесами, низка яких не припинилася і після його смерті. За молитвами його вірних учнів – Корнилія та Фіви та всього християнського населення Херсонеса море відійшло, і вони знайшли на дні, у нерукотворній “Ангельській” церкві нетлінне тіло свого вчителя. Після цього щороку в день мученицької кончини Климента море відступало і протягом семи днів люди молилися біля мощів праведника.

Так було на початок IX століття. У цей час мощі стали недоступними, море не відступало. На початку 60-х років IX століття мощі чудовим чином з'явилися на поверхні моря, цьому передувала соборна молитва Херсонеського духовенства і вчених проповідників – Костянтина-філософа та його брата Мефодія. Костянтин-філософ вважав, що сщмч. Климент опікується його місіонерською діяльністю та справою освіти слов'янських народів. Як показав час, це справді було так. Коли через кілька років брати принесли до папського престолу перекладені слов'янською мовою та написані слов'янськими письменами богослужбові книги, назустріч їм вийшов сам папа Адріан, дізнавшись про те, що вони принесли до Риму мощі їхнього святого співвітчизника – апостола Климента. Великою мірою завдяки принесеним мощам місія моравських братів закінчилася вдало: слов'янські книги були освячені папою, і в святому місті вперше на богослужінні поряд з латиною зазвучала слов'янська молитва. Це було рівносильно диву! У Західній церкві на той час була поширена так звана "тримовна" брехня, коли лише три мови вважалися богослужбовими: давньоєврейська, грецька і латина. Костянтин, прийшовши до Риму, постригся у ченці, прийнявши ім'я Кирило, і невдовзі помер. Пам'ятаючи про нагороди просвітителя перед престолом св. Петра, його на вимогу папи Адріана ховають у церкві св. Климента.

Хрестившись у Херсонесі, князь Володимир Святий переносить частину мощей Священномученика Климента (голову) та мощі св. Фіви, його учня, з собою до Києва, поклавши їх у Десятинній церкві в боці в ім'я Священномученика Климента. Таким чином, мощі Священномученика Климента були першою християнською святинею, що з'явилася на Русі. Цим-то і була викликана його виняткова популярність на українській землі.

З початком процесу канонізації власне українських святих ситуація змінилася: найбільш шанованими стають українські подвижники та мученики.