Святий благовірний князь Всеволод, у Хрещенні Гавриїл, Псковський, онук Володимира Мономаха, народився і майже все життя прожив у Новгороді, де в 1088–1093 та 1095–1117 роках княжив його батько, святий благовірний князь Мстислав-Феодор Великий († 15 апреля 1132).

 У 1117 році, коли великий князь Володимир Мономах дав у спадок Мстиславу Білгород Київський, фактично зробивши його своїм співправителем, молодий Всеволод залишився намісником батька на Новгородському князівстві.

Багато доброго зробив святий князь Всеволод для Новгорода. Зі святителем Нифонтом, архієпископом Новгородським (пам'ять 8 квітня), він спорудив безліч храмів, серед яких – собор великомученика Георгія в Юр'ївському монастирі і храм святого Івана Предтечі на Опоках, збудований на честь Ангела його сина-первістка Івана, померлого в дитинстві ). У Статуті князь дарував пільгові грамоти собору Святої Софії та іншим церквам. У страшний голод, рятуючи людей від загибелі, він витратив усю скарбницю. Князь Всеволод був доблесним воїном, переможно ходив на ям (в 1123) і на чудь, але ніколи не брався за меч заради корисливості та влади.

В 1132 році, після смерті святого великого князя Мстислава, Київський князь Ярополк Володимирович, дядько Всеволода, слідуючи заповіту брата, перевів Всеволода в Переяслав Південний, який вважався старшим після Києва містом. Але молодші сини Мономаха – Юрій Долгорукий та Андрій Добрий, побоюючись, що Ярополк зробить Всеволода своїм спадкоємцем, виступили проти племінника. Не бажаючи усобиць, святий князь повернувся до Новгорода, але його прийняли з невдоволенням. Новгородці вважали, що князь був "вигодований" ними і не повинен був йти від них. «Ходив Всеволод до Русі, до Переяслава, - зазначив новгородський літописець, - а цілував хрест новгородцям, сказавши «хочу у вас померти».

Прагнучи відновити добрі стосунки з новгородцями, князь в 1133 році розпочав новий переможний похід на Чудь і приєднав до новгородських володінь Юр'їв. Але важкий зимовий похід 1135-1136 роуів на Суздаль закінчився невдачею. Своєвільні новгородці не врозумились Божим покаранням і не могли пробачити поразки своєму князю. Віче вирішило покликати князя з ворожого Мономаховичам роду Ольговичів, а святого Всеволода засудило на вигнання: "вигнання зазнаєш від своїх", – співається у тропарі святому. Півтора місяці князя з сім'єю, як злочинця, тримали під вартою на архієрейському дворі, а коли прибув князь Святослав Ольгович, "випустив із міста".

Всеволод знову пішов у Київ, і дядько Ярополк дав йому утримання Вишгородську волость під Києвом, де у Х столітті, у роки правління свого сина Святослава, жила свята рівноапостольна велика княгиня Ольга (пам'ять 11 липня). Ольга, "міст Києва і Пскова неабияка доброта", захистила свого несправедливо скривдженого нащадка: у наступному, 1137 році жителі Пскова, пам'ятаючи походи новгородсько-псковського війська під керівництвом князя, закликали його за псковське князювання, батьківщину рівноапостольної Ольги. Це був перший Псковський князь, обраний волею самих псковичів.

Славним діянням святого благовірного князя Всеволода-Гавриїла в Пскові була спорудження першого кам'яного храму в Ім'я Животворчої Тройці замість дерев'яного, спорудженого за часів рівноапостольної Ольги. На іконах святого часто пишуть храм "Святої Тройці", який тримає в руці.

Лише рік прокняжив у Пскові святий Всеволод – 11 лютого 1138 року помер, проживши 46 років. Весь Псков зібрався на поховання улюбленого князя, не було чутно церковних співів від народного плачу. Новгородці, схаменувшись, прислали протопопа з Софійського собору, щоб узяти в Новгород його святе тіло, але князь відвернувся від Новгорода, і рака не зрушила з місця. Гірко плакали новгородці, каяючись у невдячності, і благали дарувати їм хоч малу частинку святого праху "на утвердження міста».  За їхніми молитвами відпав ніготь від руки святого. Псковичі поклали святого Всеволода у храмі святого великомученика Дмитрія. Поруч із труною поставили бойову зброю князя - щит і меч, що мав форму хреста, з написом по-латині "Честі моєї нікому не віддам".

Ніколи не порушувався глибокий духовний зв'язок міста святої рівноапостольної Ольги зі святим князем: він залишився назавжди псковським чудотворцем. При облозі Пскова Стефаном Баторієм в 1581 році, коли вже була зруйнована фортечна стіна і поляки були готові увірватися в місто, з Троїцького собору з хресним ходом принесли на місце битви святі мощі князя Всеволода, і ворог відступив.

Під час явлення  чудотворної Псково-Покровської ікони (пам'ять 1 жовтня) святий благовірний князь Всеволод-Гавриїл був серед небесних захисників Пскова.

Набуття молей

27 листопада 1192 року було знайдено мощі святого князя Всеволода і перенесено до Троїцького собору, в якому було освячено на честь його боковий вівтар.

22 квітня 1834 року, першого дня Великодня, святі мощі були урочисто перенесені до головного храму собору.

У 1193 році мощі святого Всеволода були знайдені нетлінними, і з того часу при його гробниці почалися зцілення. Православна Церква України славить святого Всеволода як сповідника, який «витерпів вигнання від своїх», а Господь прославив його як вірного раба Свого, що здійснювалися при його гробі чудодійними зціленнями. Хоча князь жив у Пскові лише рік, але залишив собою глибоку пам'ять. У всіх важких випадках життя псковичі завжди вдавалися до допомоги свого святого князя. Під час облоги Пскова Стефаном Баторієм для підбадьорення захисників міста приносилася до їхніх лав із собору Святої Трійці ікона, що зображує благовірного князя Всеволода-Гавриїла, і натхненні захисники Пскова мужньо відбивали напади польського війська.