Події відбувалися за правління Костянтина Копроніма царював з 741-776 р. Це був один з жорстоких імператорів-іконоборців. Оскільки  під час гонінь на святі ікони головними захисниками їх були ченці, то Костянтин Копронім наказав палити монастирі, а православним ченцям розбивати голови тими самими іконами, на захист яких вони виступали, або ж засуджував їх на інші жорстокі страти. Воїни, що виконували волю нечестивого царя, бачачи твердість православних і багато знамень від ікон, що їх мали знищувати, часто з гонителів наверталися до православних і ставали ревними шанувальниками святих ікон. За це лють мучителя оберталася на них, і їм доводилося зазнавати жорстоких страт, мук і самої смерті. Багато  православних воїнів, залишивши військову службу, прийняли чернецтво. Багатьох із них беззаконний цар після мук наказав позбавити життя. Одного, на ім'я Василь, він спершу засліпив. Коли ж святий Василь і після засліплення став віддавати поклоніння святим іконам, мучитель встромив меч у живіт Василя, так що вивалились всі його нутрощі. В цей же час прийняв мученицький вінець за святі ікони та святий Стефан у Константинополі. Крім цих, що були заслані в ув'язнення два Григорія з деякими іншими, де й померли. Нарешті святий Іван був вигнаний у Дафну- передмістя в Константинополя, де за наказом царя його часто били, від чого він і помер.