Святий преподобномученик і ісповідник Стефан Новий народився в 715 році в Константинополі в благочестивій християнській сім'ї. Батьки його, маючи двох дочок, молили Господа про дарування їм сина. Новонародженого Стефана мати принесла до Влахернського храму в ім’я Пресвятої Богородиці і посвятила Богу.

У той час імператор Лев Ісавр (716–741) розпочав гоніння на святі ікони та на їх шанувальників. Прихильники іконоборчої єресі за підтримки царя захоплювали панівні позиції в імперії і Церкві. Гониме сильними світу цього православ’я  зберігалось у віддалених від столиці монастирях, в поодиноких келіях і в серцях мужніх і вірних своїх послідовників. Православні батьки святого Стефана, обтяжуючись оточуючим нечестям, віддалились із Константинополя у Вифінію, а свого шестнадцятилітнього сина віддали в послушання блаженному Івану, що подвизався в єдиному місці на горі святого Авксентія. Більше 15 років пробув святий Стефан у блаженного Івана, цілою доручив свою волю цьому духоносному старцеві, навчаючись у нього іноцькій справі. Тут Стефан дізнався про те, що помер його батько, а мати і сестри прийняли монаший постриг.

Через певний час упокоївся и наставник святого, блаженний Іван. Глибоко  зажурившись Стефан поховав його чесне тіло, а сам продовжував іночеський подвиг в його печері. Незабаром до подвижника почали приходити іноки, які сподівалися учитися в нього сповненого чеснот і спасіння життя, поступово утворився монастир, ігуменом котрого став святий Стефан. У сорокадвохрічному віці ігумен Стефан покинув створену ним обитель і зійшов на іншу гору, на вершині якої, в єдиній келії, перебував у глибокому затворі. Однак і тут незабаром створилась спільнота ченців, які прагнули  духовного наставництва святого Стефана.

Льва Ісавра на імператорському престолі змінив Костянтин Копроним (741–775), ще більш непримиримий гонитель православного благочестя, ще більш ревносний іконоборець. Імператор скликав іконоборчий собор, на якому було присутньо 358 єпископів із східних провінцій. Однак, крім архієпископа Константинопольського Константина, незаконно зведеного на церковний престіл владою Копроніма, жлден із патріархів не захотів брати участі у злочестивих діяннях цього собору, який, ще й, іменував себе вселенським. Собор єретиків за пропозицією царя і архієпископа об'явив ікони ідолами, предав анафемі всіх, православно вшановуючи їх, об’явив ікононашування єрессю.

Між тим, обитель святого Стефана і її ігумен стали відомі в столиці. Імператору доповіли про подвижницьке життя іноків, про їх православне благочестя, про дар чудотворення ігумена Стефана, про те, що слава про святого Стефана поширилася далеко за межами монастиря, а ім'я настоятеля оточено всеобщим початком і любов'ю. Імператор особливо розгнівало відкрите пропагування іконо шанування і осудження гонителів православ’я в обителі святого Стефана. Архієпископ Костянтин зрозумів, що в особі ігумена Стефана має сильного і непримиримого супротивника його іконоборчим потугам, і використав багато сил, щоб перетягти його на свою сторону або погубити.

Святого Стефана намагались переманити в стан іконоборців спочатку лестощами і підкупом, потім погрозами, але все виявилось даремним. Тоді святого обмовили, звинувативши його у співжитті з інокинею. Однак його вину не було доведено, оскільки оскаржена інокиня мужньо заперечувала наклепи і спочила від мук і тортур. Насамкінець, імператор наказав запроторити святого в темницю, а обитель його спустошити. В темницю до святого Стефана були послані єпископи-іконоборці, щоб переконати його в догматичній істинності іконоборства. Але  святий легко заперечив усі доводи єретиків и зберіг вірність православ’ю.

Тоді імператор наказав вигнати святого на один із островів у Мармуровому морі. Преподобний оселився в печері, і тут невдовзі зібралися його учні. Згодом святий залишив братію и прийняв на себе подвиг стовпництва. Слава про подвижника Стефана і чудеса його молитв, поширилась по всій імперії і укріпляла віру і дух православ’я  в народі.

Імператор наказав перевести Стефана в темницю на острові Фарос, а потім здійснити над ним суд. На суді святий заперечив доводи єретиків, які осуджували його, розтлумачив догматичну сутність іконопошанування і викрив іконоборців у тому, що, зневажаючи ікони, вони возводять хулу на Христа і Богоматір. Для доказів святий показав золоту монету, на якій було зображення імператора. Він запитав суддів, що вони зробили б з людиною, яка б, підкинувши монету, стала б топтати її ногами. Йому відповіли, що така людина була б обов’язково наказана за те, що збесчестила образ царя. На це святий Стефан сказав, що ще більша кара чекає на тих, хто поневіряється над образами Царя Небесного і Його святих, кинув монету на землю і став топтати її ногами.

Імператор приказав в оковах відправити святого до темниці, де вже томились 342 старці, осуждених за пошанування ікон. В цій темниці святий Стефан пробув одинадцять місяців, утешаючи ув’язнених. Спільно з ними звершував він молебні співи, часто співаючи тропар Нерукотворному Образу Спасителя. Люди чисельно приходили до темниці і просили святого Стефана помолиться за них.

Імператор, дізнавшись, що святий і в темниці створив монастир, де постійно лунає моління і шануються святі ікони, послав двох своїх найулюбленіших слуг, братів-близнюків, щоб вони до смерті забили святого. Коли брати увійшли в темницю і побачили осяяне Божественним світлом обличчя преподобного, вони припали йому до ніг, попросили прощения і його молитв, а цареві сказали, що виконали наказ. Але імператор дізнався правду і вдався ще до однієї брехні. Сказав своїм воїнам, що святий буцімто має намір скинути його з престолу, він направив їх до темниці. Святий сповідник сам вийшов назустріч розлюченим воїнам, які схопили його и поволокли вулицями міста. Виснажене тіло мученика кинули в яму, де хоронили злочинців.

Вранці над Авксентієвою горою з'явилося вогнище, потім густий туман опустився на столицю і пронеслася жорстка буря, яка вразила багатьох.