Преподобні Іван, Іраклемон, Андрій і Феофіл трудилися в єгипетській пустелі в IV столітті. Усі четверо були дітьми начальників міста Оксірінх (у Середньому Єгипті). Ще навчаючись в училищі, вони потоваришували між собою і, вивчивши вищі світські науки, запалали бажанням осягнути духовну мудрість.

Вирішивши присвятити себе подвижництву, вони відійшли в пустелю, де зустріли одного святого чоловіка, який досяг уже глибокої старості, і прожили з ним, користуючись від нього духовним наставлянням, один рік. Коли чоловік помер, преподобні залишилися там же, але оселилися в різних місцях. Харчувалися вони дикими овочами, куштуючи лише двічі на тиждень. Кожен самотньо проводив час у навколишніх горах та печерах, а в суботи та недільні дні вони збиралися разом для спільної молитви та сподоблялися святому причастю від Ангела Божого. Так, проживши близько шістдесяти років, в мирі спочили.

У пустелі подвижників зустрів преподобний Пафнутій, який вислухав і записав їхню розповідь про своє життя.