Святий Амвросій народився в 340 році в Північній Італії в багатій та знатній римській родині. Здобувши прекрасну юридичну освіту, він швидко піднявся і з 370 року обійняв посаду консульського префекта (правителя) провінцій Лігурії та Емілії.

Якось у Медіолані (сучасному Мілані), головному місті Лігурії, відбувалися вибори єпископа, і між православними та аріанами точилися гарячі суперечки. Амвросій з'явився до храму для наведення порядку, і раптом якийсь голос, ніби дитячий, пролунав: «Амвросій – єпископ». Народ і сам імператор Валентин побачили у цьому Боже обрання. Даремно Амвросій, що був тоді ще серед оголошених, що готуються до Водохреща, відмовлявся і навіть втік з Мілана. Він змушений був погодитися на одностайне обрання, прийняв Хрещення і протягом восьми днів пройшов усі церковні ступені та був посвячений на єпископа (374 р.).

Насамперед після посвяти він роздав бідним своє майно. Потім став старанно вивчати Святе Письмо і творіння отців Східної Церкви. Тільки після цього він виступив на терені єпископської діяльності.

Святий Амвросій мужньо боровся проти аріанської єресі, якою опікувалася імператриця Юстина. На згадку про перемогу над аріанством він склав гімн «Тебе Бога хвалимо», який досі співається на подячних богослужіннях. На його наполягання викреслено з імператорського титулу язичницьке звання верховного священника (pontifex maximus), жерці та ідольські капища були позбавлені казенного утримання, було погашено так званий священний вогонь весталок і винесено з сенату статую Перемоги.

Святий Амвросій явив зразок пастирської твердості, коли зважився не допустити до храму імператора Феодосія, після кривавого побиття фессалонікійців, що обурилися проти нього. Амвросій сказав імператору: «Людина, яка пролила стільки крові, не може бути у храмі Бога світу». Імператор заперечив: «І Давид згрішив, але не втратив милість Божу». На що Амвросій відповів: «Ти наслідував Давида у злочині, наслідуй же його й у каятті», і наклав на нього єпитим'ю для примирення з Богом і Церквою.

У 387 році під впливом його проповідей увірував і прийняв Хрещення блаженний Августин, який згодом став єпископом і найбільшим богословом Західної Церкви.

Останні роки життя Амвросій провів у постійній молитві, спокійно і радісно чекаючи на свій спочинок, який настав у 397 році. Святий Амвросій вшановується серед найбільших богословів і отців Церкви. Він відомий також як перетворювач церковного співу: він запровадив розмірний такт, правильні ритми та різноманітні мелодії у співі. Багато текстів пісень він запозичив у святого Єфрема Сиріна та в Іларія, але й сам написав близько 30 гімнів.