У Єгипті на річці Нілі було місто, яке називалося Фіви, Стародавня столиця Верхнього (Південного) Єгипту.

У цьому місті народився блаженний Патапій. Батьки його були християнами і виховали свого сина у благочесті та страсі Божого. Досягнувши повноліття, він знехтував суєтою світу цього і, залишивши свій дім, батьків і друзів, прийняв чернецтво. Відійшовши в Єгипетську пустелю, він жив для Бога, подвизаючись у пості, молитвах і різноманітних пустельницьких працях. Коли про нього дізналися і багато хто став приходити до нього і прославляти його за доброчесне життя, він засмутився, що безмовність його порушується і що його хвалять людські уста. Залишивши Єгипет, він прийшов до Константинополя. Тут він зачинився в келії, влаштувавши її поблизу Влахерн, при міській стіні, і перебував у безмовності, як би в пустелі, ніким невідомий, крім Єдиного Бога, розмовляючи тільки з Богом у безперестанній молитві. Влахерни – місцевість у Константинополі на західному розі міста; за часів процвітання Візантійської імперії славилася по всьому Сходу своїми святинями. Але як не може сховатися місто, що стоїть на вершині гори (Мт.5:14.), так не може перебувати в невідомості і людина доброчесна, яка досягла досконалої святості. Сам Бог прославляє тих, що прославляють Його, і тих, хто сповнився благодаті Його, і відкриває іншим на користь. Так і цей чоловік, досконалий у святості і рясно наділений благодаттю чудотворення, що відкривається і прославляється Богом, незабаром був придбаний, як скарб, прихований на полі (Мт.14:44). Бо один християнський юнак, будучи сліпим від народження, керований Самим Богом, прийшов до келії преподобного отця Патапія і просив блаженного помолитися Богу про дарування йому зору, щоб бачити все творіння Боже і від нього приходити в досконале пізнання Самого Творця і прославляти Його. Преподобний, бачачи його віру, змилосердився над ним і сказав:

– В ім'я Ісуса Христа, що дає сліпим світло, а мертвим – життя, прозри.

І відразу розплющились у сліпонародженого очі, і він став бачити, і прославив і подякував Богові. Юнак був відомий багатьом; тому, бачачи, що він прозрів, усі здивувалися і почали питати, як це сталося; він же не приховав імені чудотворця та благодійника свого, через якого отримав від Бога зцілення. Слава про це диво і про преподобне пронеслася в народі і з того часу багато хто став приходити до Патапія, просячи його молитов.

Один знатний Візантієць страждав на водянку, і все тіло його опухло. Багато витрачав він на лікарів грошей, шукаючи від них зцілення та не отримуючи. Почувши про святого Патапія, він наказав нести себе до нього і зі сльозами просив святого, щоб він зцілив його тілесну неміч цілою благодаттю Божою. Безплатний лікар спочатку старанно помолився за нього Богу, потім осінив його хресним знаменням і помазав святим оливою, і потім вся вода, що обтяжувала його тіло, витекла природними шляхами, всі нутрощі його очистилася, і він став цілком здоровий.

Інший юнак страждав від злого біса, який ганяв його по горах і пустелях, то кидаючи у вогонь і воду, щоб занапастити його, то скидаючи його з високих і крутих гір, щоб розбити і розтрощити все тіло його. Він і занапастив би юнака, якби зміцнююча сила Божа не оберігала його від постійної злості ворога та досконалої загибелі. Одного разу біс із страшною швидкістю ганяючи цього юнака на берег моря, з метою потопити його в безодні, зустрів на шляху преподобного Патапія, що вийшов для цього зі своєї келії, за Божим наказом, щоб звільнити творіння, створене на образ Божий, від рабства диявольського. Побачивши блаженного ще здалеку, біс кинувся до нього, крутячи очима, викидаючи піну, скрегочучи зубами і погрожуючи побити його. Наблизившись до святого, він закричав:

– О горе! І тут знову Патапію! що мені робити, куди подітися, де жити мені після тривалої праці? Ледве знайшов я собі житло, і ось тепер мене силою женуть із нього. Справді страшний ти, Назарянин, (мав на увазі Господа нашого Ісуса Христа, Якому євреї, а за ними язичники засвоїли це найменування) і Твоя влада всюди і над усіма. Куди мені йти? Якщо я піду в пустелю, або в місто, або ще кудись, - ти там переді мною і проганяєш мене одним хресним знаменням і єдиним Твоїм Ім'ям. Я переможений, розтрощений і вигнаний!

Говорячи це, нечистий кинув юнака на повітря, а чудотворець Патапій, зобразивши в повітрі пальцем хресне знамення, заборонив духові, говорячи:

- Іди, нечистий дух, і вдалися в пустелю; так наказує тобі через мене Христос, силу якого ти мимоволі сповідав.

Щойно святий вимовив це, демон кинув юнака на землю і вийшов з нього через уста, як дим. Прийшовши до тями, юнак плакав від радості і приписував своє порятунок від нечистого духу передусім Богові, а також і преподобному Патапію.

В однієї жінки хворіли груди. Визнана безнадійною лікарями, вона прийшла до преподобного, коли хвороба її посилилася і в рані з'явилися в безлічі черв'яків. Припавши до ніг його, вона з риданням і запопадливим благанням просила його про зцілення. Святий, осяявши виразку хресним знаменням, зараз же зцілив її. Здійснивши багато інших чудес, преподобний отець наш Патапій наблизився до блаженної своєї кончини і в глибокій старості відійшов до Бога, Котрому догоджав все своє життя[6]. Він був похований з честю в церкві святого Іоанна Предтечі, на славу Христа Бога нашого у святих Своїх, що прославляється, Йому ж з Отцем і Святим Духом належить честь і поклоніння на віки. Амінь.

Примітки

[3] Євангельський вираз. Мт.5:14.

[4] Вислів Євангельської притчі. Мт.14:44.

[5] Зрозуміло Господь наш Ісус Христос, Якому євреї, а за ними язичники засвоїли це найменування.

[6] Викл. Патапій помер на початку VII ст. У св. Андрія Критського про чудеса й успіння його. Життя його написане св. Андрієм внаслідок явища йому Патапія уві сні, оскільки св. Андрій спочатку чуючи багато чудесного про Патапію, з зневагою та недовірою ставився до цього.