Преподобний Яків, єпископ Низибійський, був сином князя Гефальського (Вірменія) і здобув добру освіту.

З юності він полюбив усамітнення, довгий час жив у горах, біля міста Низибії (на межі Персії та Римської імперії), де ніс найсуворіші подвиги: жив просто неба, харчувався деревними плодами і зеленню, одягався в козячі шкіри. Весь час преподобний проводив у молитовних розмовах із Богом.

У час гоніння імператора Максиміана (305–311) він уславився мужнім сповіданням віри. За його суворе благочестиве життя низибійські жителі обрали його своїм єпископом (не пізніше 314 року).

Святитель Яків прославився своєю гарячою ревністю до православної віри, великими чудесами та даром прозорливості. Його молитвами Низибію було врятовано від навали Сапора, царя Перського.

Святитель Яків у числі отців I Вселенського Собору був одним із відомих захисників православної віри. Мудрий і освічений пастир влаштував у Низибії оголошувальну школу, де він сам був наставником. Своїм високим моральним життям він сильно впливав на серця слухачів.

Помер святий Яків мирно близько 350 року.