Свята Ніна була племінницею Єрусалимського патріарха Ювеналія. Вона з юності всім серцем полюбила Бога і глибоко шкодувала за людьми, які не вірять у Нього. Після того, як батько її Завулон пішов у пустельники, а мати вступила в диякониси, святу Ніну віддали на виховання одній благочестивій стариці. Часті розповіді цієї стариці про Іверію (теперішню Грузію), тоді ще язичницьку країну, порушили в Ніні сильне бажання відвідати цю країну і просвітити її мешканців світлом Євангелія.

Бажання це ще більше посилилося, коли вона одного разу побачила у видінні Мати Божу, яка вручає їй хрест із виноградних лоз. І бажання її збулося, коли їй довелося тікати до Іверії, рятуючись від гоніння, розпочатого імператором Діоклітіаном (284–305 рр.).

В Іверії свята Ніна оселилася в однієї жінки в царських виноградниках і дуже скоро стала відомою на околицях, тому що надавала допомогу багатьом стражденним. Дізнавшись про силу її молитов, хворі почали приходити до неї. Закликаючи ім'я Христове, свята Ніна зціляла їх і розповідала їм про Бога, який створив небо і землю, і про Христа Спасителя.

Проповідь про Христа, чудеса, які чинила свята Ніна, і її доброчесне життя благотворно діяли на жителів Іверії, і багато хто з них увірували у істинного Бога і прийняв Хрещення. Вона навернула до Христа в Грузії та самого царя Маріана (Мероя), який був до цього язичником. Тоді були викликані з Константинополя єпископ та священники і збудований перший в Іверії храм в ім'я св. апостолів. Поступово майже вся Іверія прийняла християнство.

Свята Ніна, яка не любила почестей і слави, пішла на одну гору там на самоті дякувала Господу за навернення до християнства ідолопоклонників. Через кілька років вона залишила своє усамітнення і вирушила до Кахетії, де навернула до християнства царицю Софію. Після тридцятип'ятирічних подвигів свята Ніна померла 14 січня 335 року. На місці її смерті цар Маріан спорудив храм в ім'я великомученика Георгія, далекого родича святої Ніни.

З пам'яттю святої Ніни пов'язане перебування хітона Христового. Під час розп'яття Спасителя цей хітон дістався за жеребом одному римському воїну і після різних подій потрапив до Грузії.