Преподобний Іван Кущник (Калівіт) був сином багатих і знатних батьків, що жили в Константинополі у V столітті. З юності полюбивши Христа більше від земного, попросив батьків подарувати йому Євангеліє, щоб, читаючи, справою виконувати написане. Зустрівши ченця з обителі «Невсипущих» та бажаючи чернечого життя, таємно пішов із дому, взявши з собою Євангеліє, подарунок батьків. Прийнявши постриг, преподобний Іван прожив у обителі шість років і перевершив багатьох чернечими подвигами.

Бажаючи побачити батьків, під виглядом жебрака повернувся до Константинополя і оселився біля воріт батьківського дому в кущі (тобто в наметі, звідки найменування святого – Кущник), не відкриваючи себе. Батьки посилали йому їжу зі свого столу як милостиню заради Христа. Три роки, пригноблений і ображений, прожив він у цьому кущі, терплячи голод, холод і спеку, безперестанку розмовляючи з Господом і святими Ангелами. Завжди з ним було Євангеліє, подароване батьками, звідки він черпав слова вічного життя. Перед смертю преподобного у видінні з'явився Господь, відкривши йому, що приходить кінець його скорботам і через три дні він буде взятий у Царство Небесне. Преподобний Іван відкрився батькам і мирно спочив у віці не більше 25 років.

На місці його смерті батьки святого спорудили храм та притулок для жебраків та безпритульних. Мощі святого Івана Кущника перебували у Римі.