Преподобний Павло Фівейський народився в Єгипті, у місті Фіваїді. Залишившись сиротою, він багато зазнав від свого корисливого родича через батьківську спадщину. Під час гонінь Декія (249–251) на християн святий Павло, дізнавшись про підступний задум віддати його до рук гонителів, залишив місто і пішов у пустелю.

Оселившись у печері біля підніжжя гори, преподобний Павло, нікому не відомий, прожив у ній 91 рік, невпинно молячись Богу вдень і вночі. Харчувався він фініками та хлібом, який приносив йому ворон, одягом із пальмового листя ховався від холоду та спеки.

За передбаченням Божим, вже незадовго до смерті преподобного Павла, Бог відкрив про нього преподобному Антонію Великому (пам'ять 17 січня), який також трудився у Фіваїдській пустелі.

Одного разу святому Антонію прийшла думка, що навряд чи є інший такий пустельник, як він, і тоді він почув голос: "Антоній, є раб Божий, який досконаліший за тебе і раніше за тебе оселився тут у пустелі. Іди в глибину її і знайдеш його". Антоній пішов і знайшов печеру святого Павла. Виклавши Антонію урок смирення, преподобний Павло вийшов йому назустріч. Старці назвали одне одного на ім'я, обнялися і довго розмовляли. Під час бесіди прилетів ворон і приніс обом хліб. Преподобний Павло відкрив преподобному Антонію наближення свого спочинку і заповідав поховати його. Переставився святий Павло під час молитви, стоячи навколішки. Преподобний Антоній бачив, як його свята душа в оточенні Ангелів, пророків та апостолів линула до Бога. Два леви прибігли з пустелі і кігтями викопали могилу. Преподобний Антоній поховав святого старця і, взявши його одяг з пальмового листя, пішов у свою обитель. Одяг цей преподобний Антоній зберігав як найбільшу святиню і одягав лише двічі на рік – на Великдень та П'ятидесятницю.

Помер преподобний Павло Фівейський у 341 році, коли йому було 113 років. Він не заснував жодної обителі, але невдовзі після його смерті з'явилося багато наслідувачів його життя і покрили пустелю мешканцями. Преподобний Павло вважається отцем православного чернецтва.

У XII столітті тіло святого Павла за волею імператора Мануїла (1143–1180) було перенесено до Царгорода і покладено в Перивлептську обитель Пресвятої Богородиці. Згодом воно було перенесено до Венеції і, нарешті, до Угорщини до Офеї; частина його голови знаходиться у Римі.