Святого Антонія прозвали Марткопським через любов до усамітнення: у перекладі з грузинського «марто мкопі» означає «що знаходиться на самоті». Він був стовпником, одним із 12 учнів преподобного Івана Зедазнійського, які прийшли до Грузії у VI столітті та заснували грузинське чернецтво. За переказами, преподобний Антоній приніс до Грузії перший відбиток на «черепиці» з оригіналу едеського зображення Нерукотворного Спаса.

Оселився він на самотній горі, названій на його честь Марткопській, де заснував обитель і збудував храм на честь Нерукотворного Образу Спасителя. Останні 15 років святий трудився на стовпі. Після відходу до Господа тіло преподобного було поховано у влаштованому ним храмі; на його гробниці відбулися численні зцілення.