Святитель Кирило походив із знатної та благочестивої християнської родини. Він вивчив світські науки, у тому числі і філософію, але найбільше прагнув набути знання Святого Письма та істин християнської віри. У юності Святитель Кирило вступив у скит святого Макарія у Нітрійських горах, де пробув шість років. Патріарх Олександрійський Феофіл (385–412 рр.) висвятив його у сан диякона, зарахував до кліру і, бачачи його обдарованість, доручив виголошувати проповіді.

Після смерті патріарха Феофіла Святитель Кирило одностайно було обрано на патріарший престол Олександрійської Церкви. Видаляючи з-поміж своєї пастви ворогів св. віри – юдеїв та язичників, Святитель Кирило дбав і про утвердження своїх пасом у вірі та благочестя. Його полум'яна ревність про чистоту християнського вчення і непохитна твердість у захисті віри особливо виявились у боротьбі з Несторієм, який обурив своєю єрессю Церкву. Святитель Кирило писав умовляюче послання до Несторія та листа імператору Феодосію Молодшому, папі Целестину I та в різні монастирі, спростовуючи думки Несторія та викладаючи справжнє християнське вчення про втілення Сина Божого. На ІІІ Вселенському Соборі, скликаному 431 році у місті Ефесі, святитель Кирило був головою. Помер святитель у 444 році.