Святий мученик Воніфатій був рабом багатої молодої римлянки Аглаїди і перебував з нею у беззаконному співмешканні. Але обидва вони відчували докори совісті і хотіли якось обмити свій гріх. І Господь пошкодував їх і дав їм можливість очистити гріхи своєю кров'ю та закінчити грішне життя покаянням.

Аглаїда дізналася, що якщо з благоговінням зберігати в домі мощі святих мучеників, то їх молитвами легше отримати спасіння, бо під їхньою благодатною дією применшуються гріхи і запановують чесноти. Вона спорядила Воніфатія на Схід, де на той час йшло жорстоке гоніння на християн, і просила привезти мощі будь-якого мученика, щоб він став їхнім керівником та покровителем. Воніфатій на прощання, сміючись, спитав; «А що, пані, якщо я не знайду мощів, а сам постраждаю за Христа, чи ти приймеш моє тіло з честю?» Аглаїда поставилася серйозно до його слів і докорила йому, що він, вирушаючи на святу справу, дозволяє собі вільності. У деяких версіях життя святого повідомляється, що Аглаїда, навпаки, розсміявшись, назвала Воніфатія пияком і грішником. А потім уже серйозно додала: «Такими речами не жартують. Пам'ятай, ти збираєшся за святими мощами, на які ми з тобою навіть глянути недостойні». Воніфатій задумався над її словами і весь час був зосередженим.

Приїхавши до Кілікії, до міста Тарс, Воніфатій залишив у готелі своїх супутників і пішов на міську площу, де мучили християн. Приголомшений видовищем страшних тортур, бачачи просвітлені благодаттю Господньої особи святих мучеників, Воніфатій за потягом свого жалісливого серця кинувся до них, цілував їм ноги і просив святих молитов, щоб і йому удостоїтися постраждати з ними. Тоді суддя спитав Воніфатія, хто він. Воніфатій відповів: «Я християнин», а потім відмовився принести жертву ідолам. Його тут же передали на муки: били так, що м'ясо відпадало від кісток, встромляли голки під нігті, нарешті, влили в горло розплавлене олово, але силою Господньою він залишився неушкодженим. Люди, що оточували судилище, обурилися, вони стали кидати в суддю камені, а потім рушили до язичницького капища, щоб скинути ідолів. Наступного ранку, коли хвилювання трохи стихли, суддя розпорядився кинути святого мученика в котел із киплячою смолою, але й це не завдало страждальнику жодної шкоди: його зрошив Ангел, що зійшов з небес, а смола вилилася з казана, спалахнула і обпалила самих мучителів. Тоді святий Воніфатій був засуджений до усічення мечем. З рани спливли кров та молоко; бачачи таке диво, близько 550 людей увірували у Христа.

Тим часом супутники святого Воніфатія, марно чекаючи його два дні в готелі, почали його розшукувати, припускаючи, що він вдався до легковажного проведення часу. Спочатку пошуки були безуспішними, але, нарешті, вони зустріли людину, яка була очевидцем мученицької смерті святого. Цей свідок і привів їх туди, де ще лежало обезголовлене тіло. Супутники святого Воніфатія зі сльозами просили у нього прощення за неподібні думки про нього і, викупивши за великі гроші рештки мученика, привезли їх до Риму.

Напередодні їхнього прибуття Аглаїді уві сні з'явився Ангел і звелів їй приготуватися прийняти колишнього раба її, а тепер пана та покровителя, співслужителя Ангелів. Аглаїда закликала кліриків, з великою шаною прийняла чесні мощі, а потім збудувала на місці його поховання храм в ім'я святого мученика і поклала там мощі, що прославилися безліччю чудес. Роздавши жебракам увесь свій маєток, вона пішла в монастир, де провела в покаянні вісімнадцять років і за життя здобула чудовий дар виганяти нечистих духів. Поховали святу біля могили мученика Воніфатія.

Святий Воніфатій, який перш, ніж стати християнином, був рабом гріха, вважається небесним покровителем тих, хто бореться з гріхом пияцтва. Подвижнику благочестя і мученику Воніфатію моляться, щоб він допоміг позбутися диявольських підступів і стати паном над своїми пожадливостями та пристрастями. На прикладі святих Воніфатія та Аглаїди ми бачимо, що люди часто віддаються різним вадам через те, що не знають, що порожнеча в душі може бути по-справжньому заповнена лише вірою в Бога.

Існує також інше пояснення, чому святий мученик Воніфатій вважається покровителем алкозалежних. Річ у тім, що цього ж дня, 19 грудня, звершується пам'ять святителя Воніфатія Милостивого, єпископа Ферентійського. Єпархія в нього була бідна, єпископ не мав на свою їжу жодного церковного майна, крім одного доходу з виноградника, що належав Церкві. Святитель кілька разів чудовим чином множив кількість вина, причому вино використовувалося ним не для пияцтва, а на добрі цілі. Тому і молилися для зцілення від гріха винопиття. Згодом образи двох святих – святителя і мученика – стали змішуватись, і тепер обидва є покровителями всіх, хто має рішучість подолати згубну залежність.