Святитель Григорій, єпископ Омиритський, син Агапія та Феодотії, від юності був сповнений благодаті Божої і мав дар зцілень та чудотворень.

Промисл Божий вів його до святительського служіння. Ще в сані диякона в Медіолані він почув пророцтво про своє жереб від старця-самітника, а потім отримав підтвердження його слів від іншого духоносного старця схимника, що подвизався в горах.

Коли Григорій прийшов до схимника за настановою, сталося диво: старець з'явився у вогненному стовпі, а вночі він бачив його тим, хто молився над землею.

Старець відкрив святому Григорію, що йому належить, помолившись у Римі святим Воніфатію та Аглаїді, попрямувати до Олександрії, прийняти там сан єпископа і зміцнювати віру Христову у місті Неграні, в Ефіопії. Щоб у Григорія не залишалося сумнівів у істинності його слів, старець показав, що йому відома таємна таємниця: у видінні святому Григорію були святі первоверховні апостоли Петро і Павло і поклали на нього архиєрейський омофор.

Виконуючи Божий наказ, святий Григорій, після недовгого перебування в Карфагені, де був дияконом, прибув до Риму. Там він ще раз удостоївся явлення святого апостола Петра біля труни святих Воніфатія та Аглаїди, яка дала йому послух допомогти християнам, які страждають за Ім'я Господнє в Неграні. А вночі він бачив уві сні апостола Павла, і той підніс йому чашу з оливою на знак отримання благодаті святительства.

У цей час військами царя Ефіопії Єлезвоя (пам'ять 24 жовтня) було звільнено від царя Дунаана, що походив із єврейського роду, оміритське місто Негран, в якому відновилося християнство. Але вся церковна ієрархія була нещадно винищена єврейськими завойовниками, тому Єлезвой відправив послів до патріарха Олександрійського просити для Неграна єпископа та клір для храмів. Після молитов патріарху з'явився святий апостол Марко, наказуючи знайти диякона Григорія і, посвятивши його в сан пресвітера і потім єпископа, відправити до Єлезви. Патріарх так і вчинив. Під час хіротонії була явлена над святим Григорієм особлива благодать Божа: обличчя його засяяло неземним світлом, а від одягу виходив запашний фіміам.

Прибувши до Омириту, святий Григорій став відновлювати християнські святині та проповідувати істину язичникам та юдеям. Святитель Григорій помазав на царство нового царя Авраамія, який велів хреститися всім своїм підданим. Тоді знатні євреї звернулися до царя з проханням, щоб він призначив змагання у вірі між ними та християнами, обіцяючи, якщо у цій суперечці переможуть християни, то юдеї приймуть Хрещення. Через сорок днів відбувся диспут, який тривав кілька днів. Святитель Григорій спростував усі доводи єврейського старійшини, рабина Єрвана, користуючись лише текстами Старого Завіту. У видінні Єрван побачив святого пророка Мойсея, який поклонявся Господу Ісусу Христу. Пророк сказав Єрванові, що той чинить опір правді і тому буде переможений. Благодаттю Божою християнська правда перемагала, але Єрван ніяк не хотів визнати себе переможеним і зробив останню відчайдушну спробу. Він зухвало сказав: "Якщо хочеш, щоб я душею увірував у твого Христа і визнав, що твій Бог – Бог Істинний, то покажи мені Його, єпископе!" Святитель відповів: "Великого ти просиш. Не з людиною сперечаєшся, а з Богом. Але, щоб утвердити в людях Своїх віру, Господь може створити знамення". У страху і з відвагою чекали християни, що станеться далі. Святий Григорій, маючи непохитну віру в Бога і міцно покладаючись на Нього, почав молитися вголос. Він згадував таємницю втілення Бога Слова, чудеса земного Його життя, Триденне Воскресіння і Вознесіння на Небеса, закликав силу Животворчого Хреста: "Яви Себе, Господи, молив святитель Христів, заради слави Святого Імені Твого!"

Коли він скінчив молитву, земля здригнулася, на сході відкрилося небо, і в світлій хмарі, в полум'ї та вогненних променях сходив на землю Господь Ісус Христос, і був чути голос Господній:

"Заради молитви єпископа Григорія зцілить вас Розп'ятий вашими батьками".

Подібно до Савла, який на шляху до Дамаску осліп від Небесного світла, осліпли євреї і просили святого єпископа зцілити їх. Прийнявши Святе Хрещення, всі вони зцілилися. Рабин Єрван отримав християнське ім'я Лев.

Після цього найбільшого дива святитель Григорій ще понад тридцять років керував омиритською паствою. Спочив він у 552 році і був похований в усипальниці Великої церкви.