Святий мученик Неофіт, родом із міста Нікеї, був вихований своїми батьками у суворому християнському благочесті.

За доброту, помірність і постійну молитву Богові завгодно було ще в підлітковому віці прославити святого Неофіта даром чудотворень. Подібно до Мойсея, святий отрок витягував воду з каменів міського муру ударом руки і напував цією водою тих, хто страждав на спрагу. За молитвою матері святого Неофіта, яка просила відкрити їй Промисл Божий про сина, відбулося чудове явлення білого голуба, що сповістив про його рятівний шлях, що чекає на нього. Явленням того ж голуба святий був виведений із батьківського дому і приведений у гірську печеру, що служила притулком леву. Там прожив юнак до п'ятнадцяти років, вийшовши з неї лише раз для того, щоб поховати батьків і роздати майно жебракам.

Під час гонінь Діоклітіана (284–305) він добровільно з'явився до Нікеї і сміливо почав викривати безбожність язичницької віри. Переслідувачі, що розлютились, повісили святого на дереві, били його воловими жилами і стругали тіло залізом. Потім кинули його в розпечену піч, але святий мученик залишився неушкодженим, пробувши в ній 3 дні та 3 ночі. Мучители, не знаючи, що зробити ще з Неофітом, вирішили вбити його. Один із язичників встромив спис у груди святого, і страждальник відійшов до Господа на 16-му році свого життя, близько 303–305 року, у Нікеї.